Вероніка Панасевич

Моє життєве кредо:кожен сам обирає колір свого неба!
Спитаєте чому? Я вважаю що лише від нас залежить ким ми будемо завтра.Мій характер досить різноманітний,оскільки поєднюється рішучість,скромність,доброта та бунтівні якості.Я дуже енергійна людина,я не можу сидіти на одному місці мені потрібно дізнаватись все більше і більше.Люблю проводити свій вільний час з друзями та рідними...Основною мрією на даний момент є мир в Україні!І я сподіваюсь, що ця мрія скоро втілиться в реальність.В майбутньому хочу стати досвітченим журналістом і саме завдяки "четвертої влади" хочу допомагати Україні досягати європейського рівня)

Я вважаю, що мені поталанило, тому що розумію та люблю поезію. Ну, звичайно, не всю. До того ж смаки людей різноманітні, як і поетичні твори. Мені ближче сучасні поети. Зараз читати нові вірші допомагає Інтернет. Часто знаходжу там твори, які подобаються. Імен авторів я потім, мабуть, не згадаю,а от поезії залишаються в пам’яті. Звичайно, я люблю українську класичну поезію. Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. “Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” – ці слова точно про них написала Ліна Костенко. Також прекрасна лірика Максима Рильского та Володимира Сосюри. А які чудові вірші про кохання писав наш поет Павло Тичина! Читаєш та відчуваєш, що вони неначе торкають струни серця. Також я цікавлюсь стрільбою та туризмом.Я хочу дізнаватись щось нове, тому мої захоплення дуже різноманітні.