Валерия Латипова

Я Валерія, мені 18.
Характер я маю досить наполегливий. Але ні, не в класичній формі наполегливості, коли ти йдеш крізь все заради своєї мети. Скоріше пасивно-наполегливий, щоправда не впевнена, що так можна казати. Зараз поясню. Я довгий час готую себе, розкладаю свою думки на полички, інколи навіть впадаю у відчай, але пройшовши всі ці стадії, я піднімаюсь і починаю діяти, допоки моя ціль не буде досягнута.
Так само сталося і зараз.
Довгий час я мріяла про зйомки, фільми, займалася у безлічі драматичних гуртків. Здавалося б, так просто і моя мрія в моїх руках, але реальність виявилась більш жорстокою і вступивши до навчального закладу я зрозуміла, що це все - не моє. Всі майже чотири роки навчання в мені боролося два бажання: бажання таки підкорити свою нездійсненну ціль і бажання залишити все це, зайнятися чимось більше буденним. Паралельно з цим я почала відвідувати фотосесії.
Ключовим моментом стала моя робота оператором у контакт центрі. Ви не уявляєте, як класно змінювати голоси, характери, інтонації під час розмови з різними людьми. Відпрацьовуючи зміни, я розважала себе, з кожним дзвінком уявляючи себе новою особистістю.
І ось знову я отримала наче поштовх, що все ж варто спробувати.
Моє кредо по життю можна описати афоризмом Брехта: «Судьба человека — это сам человек.» Я не вірю в заздалегідь уготовану долю, я вірю, що кожен з нас сам творить свою унікальну історію.

Моя пристрасть - аналіз кінострічок. На своїй сторінці в Інстаграмі я регулярно даю критику переглянутим фільмам. Я не просто переглядаю фільм, не розумію всієї суті і засинаю, закривши на це очі(трохи каламбур но вийшло), а лізу глибше і розбираю кожну дрібницю та кожну деталь.
Також люблю фотозйомки. У більш ранньому віці я мала безліч комплексів, які не давали мені відкритися повністю. Згодом моя зовнішність почала зацікавлювати все більше і більше людей, а особливо фотографів і я почала отримувати запрошення на фотосесії. Думаю, це чудово дозволяє пізнавати себе.