Андрiй Кiвгiн

Доброго дня.
Я cкромна людина, народжена в мiстi Кременчук. Пiд словом "скромнiсть" приховую свою долю працюючого на заводi чоловiка, який намагається в кожному ремеслi знаходити сходи для здiйснення подальших крокiв в розвитку особистому, але бiльше цiкавив завжди колективний "next level", тому що не маю жодних проблем знайти спiльну мову з будь-якою людиною, навiть якщо вона не буде творчою особистiстю.
З дитинства займаюсь малюванням, внаслiдок чого у вiцi 13 рокiв потрапив до художньої школи. Своє рiдне мiсто я залишив, обравши для себе творчий шлях й навчався з 16 на архiтектурному факультетi досить довгий час (8 рокiв), здобув бакалавра та на протязi останнiх трьох рокiв не закiнчив магiстратуру, але як людина освiдчена за своiм фахом маю реалiзованi багатоповерховi проекти.
Полтава, Прага, Карловi Вари, Марсель, Копенгаген, Брюсель - список мiст, де я жив, навчався, займався творчiстю (заводи, полуницю та iншi подiбнi життєвi унiверситети не вiдвiдував).
В Празi вперше спробував себе в масовцi в 2016 роцi й так продовжую знiматись.
Стосовно мого рiвня буду насамперед об`єктивний перед собою, вище позначки "епiзодних ролей без слiв" не претендую, так як не маю за собою курсiв акторської майстерностi та сценiчного мовлення. Але коли жив (фiзично i ментально) в Європi, знiмався iнколи кожен день по 17 годин на протязi декiлькох мiсяцiв, бачив як це роблять великi в жанрi кiно люди (Steve Bushemi, Daniel Radkliff, Orlando Bloom and others) - можливо, це не було курсами, але мастер класом вважати можна.
Я вiдзнятий в багатьох європейських стрiчках, а також закордонних, якi знiмалися на територiї Європи (американськi (Netflix також) та китайськi). Якщо дойде до спiвбесiди з Вами, я обов'язково додам кадри зi мною на вашому порталi. Досвiду радянського кiно не маю.
23 червня 2020 року я повернувся на Батькiвщину, чотири мiсяцi знаходився в рiдному мiстi. Все те, що мене зiпсувало, я залишив впродовж цього часу на своєму власному городi та знову став простою, звичайною людиною з маленького промислового мiста. Зараз знаходжуся в столицi нашої країни, так як державне становище не дозволяє рухатися прогресивно в iнших мiстах. Де знаходиться аєропорт менi вiдомо, але там шлях свiй не прокладаю, дуже стомився ментально жити на чужiй землi.

Що я не люблю? Коли людина спочатку вiдрiкається вiд того, чим ти її накопичуєшь, намагається продемонструвати свiй характер, але згодом це розумiє й з часом приходить розумово до твоєї точки зори. Це я називаю зайвою втратою часу й бiльше подiбними речами (просвiтництвом) не займаюсь.
Також не згоден з точкою зору, яку пропогандують на архiтектурних факультетах, що архiтектор - елiта та основа нацiї. Стосовно цього я не сперечався, я просто з цим не згоден, "основа нацiї" гарна тема для полемiки, для мене основою нацiї є землероби або люди подiбної працi, вони не потребують уваги до себе та роблять те, що роблять, а ми це смакуємо. Коли жив в Марселi, "колег", якi мають точку зору стосовно своєї елiтностi, брав з собою до гетта Marseille 13 та просив щоб вони це розповiдали там, але там - це вже "iншi" ситуацiї.
Також менi не до вподоби фініки.

Моя фахова освiта стала моїм хобi. Всiм людям на цiй планетi бажаю досягнути цього рiвня. Праця архiтектора в 21 столiттi передбачує постiйне сидiння перед монiтором. Тому так, це звучить погано, але так - моє хобi - компьютер. Зараз найбiльше займаюся монтажем. Моделювання будов та споруд було моєю найсильнiшою стороною на архiтектурному факультетi, тому VFX and Motion Design не важкi для мене речi. Розробка цифрового мистецтва в моєму випадку це наступний крок в архiтектурному розвитку, але ще раз повторюю - це все моє хоббi з дитинства пiд назвою "малювання".
До заняття спортом вiдношуся позитивно, з 8 рокiв займався кiкбоксiнгем в аутентичних пiдвалах з дорослими чоловiками, досвiду змагань не має, спортивних розрядiв також, промiняв зал на дiвчат з художньої школи в 13, але я завжди готовий до дуелi, якщо у вас є рукавицi. Зараз займаюсь загальною фiзичною пiдготовкою (кардiо, витривалiсть, тренажерна зала, якщо є можливicть спарiнгу завжди "за", але я зараз бiльше вiдношуся до людини розтренерованої в планi бойових мистецтв).
Моя мова кожноденного спiлкування росiйська (я дуже гарно "ґекаю"). Написати це все тут українською, керувався думкою лише тiєю, що найчистiша українська мова прийнята на Полтавщинi, тому вирiшив зробити Вам гарний настрiй.
Cтосовно подорожей - так. Але зараз почуваю себе вiдмiнно дома.
На Українi вiльно розмовляю лише росiйською. Англiйська мова також вiльне володiння, але вже не "кривляюся", розмовляю нею просто (скорочення, сленговi фрази, росiйський акцент), в Чехiї навчався в унiверситетi, в наявностi сертифiкат "носiя мови" (ступiнь С2 "Proficiency - Český jazyk slovem i písmem"). Мова французька найгiрше, iнколи кажу "sorry, no french", але можу поспiлкуватися, вiдвiдую один раз на тиждень заняття з викладачем. Стосовно всiх мов слов'янської групи (хорватська, полська, сербська, бiлоруська та iн.) менi не потрiбен перекладач, мене цi люди розумiють.
Дякую за увагу.