Лінкольн - команда, знімальна група
Вся команда, знімальна група фільму "Лінкольн"
Lincoln (2012)
Хронометраж:
2:30 (150 хв)
6.847/10
4026
4026
7.3/10
284000
284000
Знімальна група
Режисер
Продюсер
Виконавчий продюсер
Jonathan King
Виконавчий продюсер
Adam Somner
Виконавчий продюсер
Кастинг-директор
Avy Kaufman
Кастинг-директор
Монтаж
Арт-директор
Leslie McDonald
Арт-директор
David Crank
Арт-директор
Curt Beech
Арт-директор
Дизайн костюмів
Joanna Johnston
Дизайн костюмів
Виробничий дизайн
Постановник трюків
Декоратор
Jim Erickson
Декоратор
Charles Maloy
Декоратор
Звукорежисер дубляжу
Andy Nelson
Звукорежисер дубляжу
Композитор оригінальної музики
Сопродюсер
Adam Somner
Сопродюсер
Другий асистент режисера
Ian Stone
Другий асистент режисера
Оператор-постановник
Музика
Керівник візуальних ефектів
Ben Morris
Керівник візуальних ефектів
Hair Department Head
Kay Georgiou
Hair Department Head
Фотограф
David James
Фотограф
Перший помічник режисера
Adam Somner
Перший помічник режисера
Assistant Costume Designer
Сценарій
Sound Designer
Compositing Supervisor
Christian Kaestner
Compositing Supervisor
Book
Makeup Designer
Production Sound Mixer
Ron Judkins
Production Sound Mixer
Digital Colorist
Michael Hatzer
Digital Colorist
Що залишилося за кадром
- Фільм знято за мотивами книги Доріс Кернс Гудвін «Команда суперників» (Team of Rivals: The Political Genius of Abraham Lincoln, 2005).
- Джон Логан і Пол Вебб працювали над ранніми версіями сценарію, перш ніж до проєкту приєднався Тоні Кушнер. Стівен Спілберг був вражений роботою Кушнера у фільмі «Мюнхен» (2005), що й стало причиною його найму.
- Стівен Спілберг висловлював зацікавленість у тому, щоб роль ватажка революції у його фільмі виконав актор Ремо Вінценс.
- Лист пані Біксбі до Авраама Лінкольна був опосередкованим елементом сюжету в ранньому фільмі Стівена Спілберга «Врятувати рядового Раяна» (1998). Крім того, «Геттисберзька промова» цитується школярем у відкриваючій сцені іншого фільму Спілберга — стрічки «Особлива думка» (2002).
- Ліам Нісон, тривалий час розгляданий на головну роль Авраама Лінкольна, покинув проєкт, пояснивши, що вже надто старий для ролі, яку доведеться чекати кілька років. До речі, Деніел Дей-Льюїс, який отримав цю роль, лише на 5 років молодший за Нісона, хоча при цьому він максимально близький за віком до свого персонажа, Лінкольна, якому було 55–56 років у той період, що зображений у фільмі.
- Стівен Спілберг вже працював над цим фільмом, коли зустрівся з Доріс Кернс Гудвін і розповів їй, що хоче зняти фільм про Авраама Лінкольна. Вона ж розповіла йому, що щойно закінчила свою книгу «Команда суперників» (Team of Rivals). Спілберг прочитав її та вирішив використати як основу для фільму.
- Хел Холбрук, який зіграв Френсіса Престона Блера, отримав премію «Еммі» за роль Авраама Лінкольна в серіалі «Лінкольн» (1974—1975). Він також грав Лінкольна в серіалі «Північ і Південь» (1985) і з’являвся в цьому образі у шоу Еда Саллівана «Міський тост» (1948—1971).
- Актор Деніел Дей-Льюїс раніше грав Білла «М’ясника» Каттінга у фільмі Мартіна Скорсезе «Банди Нью-Йорка» (2002) — персонажа, який виступав проти політичних планів Авраама Лінкольна.
- Девід Стретейрн (зіграв Вільяма Сьюарда) раніше грав Лінкольна в LA Theatre Works у виставі Нормана Коруїна «Суперництво» (The Rivalry) 2008 року, де зображувалися дебати Лінкольна та Дугласа.
- Коли Деніел Дей-Льюїс визначився з голосом для свого персонажа, він надіслав аудіозапис з цим голосом режисеру Стівену Спілбергу в коробці, позначеній черепом і схрещеними кістками, щоб ніхто інший не почув цей запис раніше за нього.
- Дід Майкла Стентона Кеннеді був журналістом у місті, де жив його персонаж, Гайрам Прайс. Коли знімали сцену ухвалення 13-ї поправки, Кеннеді розплакався. Пізніше він розповів Стівену Спілбергу про те, чому так сталося: «Ми знаходимося в цій кімнаті, відтворюємо один з найважливіших моментів американської історії… А там, на балконі, з пресою сидів мій прадід».
- Стівен Спілберг провів 12 років на дослідженнях до цього фільму. Він точно відтворив резиденцію президента Авраама Лінкольна, з тими ж шпалерами та книгами, які використовував Лінкольн. Звук цокання годинника Лінкольна у фільмі – це звук його справжнього кишенькового годинника. Годинник Лінкольна зберігається в Kentucky Historical Society у Франкфорті, штат Кентуккі (не в Президентській бібліотеці Лінкольна). Цей годинник він носив у день свого вбивства.
- Розповідаючи про свою роль Лінкольна, Деніел Дей-Льюїс сказав: «Я ніколи в житті не відчував такої глибокої любові до людини, з якою ніколи не зустрічався. І я думаю, що, можливо, таке ж враження Лінкольн справляв на більшість людей, які цікавилися його історією… Мені б хотілося, щоб його образ залишився зі мною назавжди».
- Протягом трьох з половиною місяців зйомок Стівен Спілберг звертався до своїх акторів як до їхніх персонажів. Він називав Деніела Дей-Льюїса паном президентом, Саллі Філд – пані Лінкольн або Моллі. Крім того, щодня на знімальному майданчику він носив костюм: «Я думаю, я хотів увійти в роль більше, ніж будь-хто інший, хотів бути частиною цього всього, тому що ми відтворювали частину історії. І я не хотів виділятися і бути хлопцем у бейсболці з XXI століття, я хотів злитися з акторами».
- Під час продакшну у списку акторів, яких викликали на зйомки, поруч зі сценами з Авраамом Лінкольном було вказано Авраама Лінкольна, а не актора, який його грав, Деніела Дей-Льюїса.
- Саллі Філд була сповнена рішучості зіграти Мері Тодд Лінкольн. Вона благала Стівена Спілберга дати їй можливість пройти прослуховування разом з Деніелом Дей-Льюїсом. Спілберг вважав, що вона надто стара для цієї ролі, але Філд була непохитною. Вона згадувала: «Я на 10 років старша за Деніела і на 20 років старша, ніж була тоді дружина Лінкольна. І Стівен сказав, що не бачить мене в цій ролі. Але я знала, що підходжу, і попросила його дозволити мені пройти прослуховування. Він люб’язно погодився, і Деніел був настільки милим, що прилетів зі своєї батьківщини, з Ірландії, на прослуховування зі мною. Я буду вічно вдячна йому за це».
- Стівен Спілберг розповів аудиторії на попередньому показі в Мангеттені, що сценарист Тоні Кушнер витратив близько шести років, працюючи над цим фільмом. Спочатку він задумувався як фільм-біографія, який показував би повністю всю історію життя Лінкольна, але зрештою був скорочений до подій, пов'язаних з прийняттям 13-ї поправки, що скасовувала рабство в США, і детально описаних у книзі Доріс Кернс Гудвін «Команда суперників».
- За словами Стівена Спілберга, це була ідея Джеймса Спейдера — показати хобі його персонажа (різьблення дерев’яної качки). Як показали особисті дослідження Спейдера, це було одним з основних захоплень часів Громадянської війни в Америці.
- Стівен Спілберг пояснив, що у кульмінаційній сцені фільму, де оголошуються імена членів Палати представників під час голосування за прийняття 13-ї поправки, імена тих, хто голосував проти (з різних причин), були змінені у фільмі, щоб не бентежити живих нащадків цих людей та не заплямувати їхню репутацію.
- Одна з відомих сварок Авраама Лінкольна та Мері — та, в якій він погрожував відправити її до психіатричної лікарні. У цьому ж фільмі предметом їхньої суперечки стало зарахування Роберта Лінкольна до армії. До речі, зрештою Роберт і відправив її до психіатричної лікарні, що призвело до їхнього повного відчуження.
- В одній сцені у фільмі "Лінкольн" зневажливо згадують Таммані-Холл. У більш ранній роботі Деніела Дей-Льюїса – фільмі «Банди Нью-Йорка» (2002) – персонаж Дей-Льюїса перебуває у своєрідному союзі з Босом Твідом, який очолював Таммані-Холл під час Громадянської війни.
- Зовнішність лобіста Вільяма Н. Білбо (Джеймс Спейдер) була створена з нуля, оскільки не існувало жодної його фотографії, а манера поведінки була запозичена з різних джерел.
- У кількох сценах у кабінеті можна помітити трубку, що висить між стелею та столом. Це гумовий шланг, яким природний газ (метан) з верхньої системи освітлення надходив у настільну лампу. Шланг іноді трохи рухається, ніби сам по собі. Це відбувається через коливання тиску газової системи.
- Після 10 років роботи режисер Стівен Спілберг вирішив, що він зніматиме цей фільм лише за умови, що Деніел Дей-Льюїс зіграє роль Лінкольна, а якщо Деніел відмовиться, то зйомок не буде.
- Після того, як Ліам Нісон покинув проєкт, Стівен Спілберг повернувся до актора, якого обрав спочатку на цю роль, тобто до Деніела Дей-Льюїса. Дей-Льюїс відмовився, бо не був впевнений, чи зможе зіграти таку культову особистість. Після його відмови Спілберг розповів про це Леонардо Ді Капріо. Невідомо, як так сталося, але той переконав Дей-Льюїса все ж зіграти роль Лінкольна.
- Аса-Люк Тукроу, який грає підполковника Елі Паркера, також був членом команди, що працювала з такелажем на «Лінкольні». Його подібність до вождя племені сенека була просто надприродною, і відділ кастингу звернувся до нього з пропозицією зіграти цю роль. Він одягався в костюм секретаря Гранта, знімався в сцені, потім переодягався в члена корабельної команди та продовжував зніматися, але вже в ролі такелажника.
- Біл Кемп та Елізабет Марвел, які зіграли містера та місіс Джоллі (пара, яка приходить до Лінкольна, щоб вирішити питання з посадою при заставі), також одружені один з одним і в реальному житті.
- У цьому фільмі Лінкольн іноді звертається до своєї дружини Мері Тодд Лінкольн по імені Моллі. Це справді було пестливе прізвисько, яке Лінкольн використовував, звертаючись до неї.
- Виступаючи з полум’яною промовою проти Лінкольна, Фернандо Вуд називає його «африканським королем Авраамом Лінкольном». Цей епітет ґрунтується на реальних брошурах 1864 року під назвою «Авраам Африканський I: Його таємне життя, виявлене під гіпнозом, таємниці Білого дому». Ця брошура, надрукована групою Copperheads (група демократів з-за меж Конфедерації, яка симпатизувала справі Конфедерації та протистояла Лінкольну), стверджувала, що Лінкольн підписав контракт із Сатаною, щоб захопити посаду президента США та «знищити свободу американського народу та зіпсувати їхні громадянські прагнення, обрушити на них свою хитрість і обдурити їх двозначними промовами та неправдивими обіцянками, щоб міцно закріпити свою династію». Справжній Фернандо Вуд був членом групи Copperheads.
- За словами продюсерки Кетлін Кеннеді, кінокомісія в Річмонді (Вірджинія) сприяла збереженню історичної достовірності фільму, надавши знімальній групі широкий доступ до урядових будівель.
- Саллі Філд набрала близько 11 кілограмів, щоб максимально нагадувати місіс Лінкольн.
- Усі основні герої фільму були створені за зразком реальних людей, а також у фільмі намагалися відтворити реальні дії та думки історичних особистостей.
- Джозеф Гордон-Левітт і Гулівер МакГрат, які грають синів Лінкольна, Роберта та Теда, обидва виконували роль Девіда Коллінза. Гордон-Левітт – у серіалі «Темні тіні» (1991), а МакГрат – у фільмі «Темні тіні» (2012) Тіма Бертона.
- Хоча використання слова «fuck» у фільмі було дещо несподіваним, згідно з даними Оксфордського словника англійської мови, воно з'явилося на початку 1500-х, тобто за 350 років до Громадянської війни в США та президентства Лінкольна. У фільмі це слово вживається лише двічі, і обидва рази вульгарним та грубим персонажем Більбо спеціально для демонстрації його неотесаності.
- Деніел Дей-Льюїс спочатку відмовився від ролі Лінкольна, надіславши Стівену Спілбергу наступний лист: «Дорогий Стівене! Було дуже приємно просто посидіти та поговорити з вами. Я дуже уважно вислухав усі ваші думки про цю історію і, після того як прочитав сценарій, можу сказати, що знаходжу його – з усіма деталями, в яких він описує ці монументальні події та викликаючі співчуття портрети всіх основних героїв – сильним і зворушливим. Але я точно знаю, що зміг би взятися за цю роботу лише в тому випадку, якщо б відчував, що вибору немає. Ця тема незбагненно збігається з дуже особистою потребою та дуже специфічним моментом часу. У цьому випадку я радше хотів би бути глядачем, ніж учасником. Так я відчуваю це зараз, хоча й не можу бути впевнений, що моє ставлення не зміниться. Я радий, що ви займаєтеся цим фільмом. Бажаю, щоб вам вистачило сил на цей проєкт, і прийміть мою щиру подяку за те, що розглядали мою кандидатуру. Деніел».
- Деніел Дей-Льюїс особисто інструктував Джеймса Спейдера щодо того, як у ролі Вільяма Н. Білбо бути «настільки огидним, наскільки це можливо».
- Цей фільм став першим після «Місце в серці» (1984), за який Саллі Філлд була номінована на «Оскар». Також це її перша номінація як найкращої акторки другого плану.
- Дириґерська паличка, яку використано у сцені опери «Фауст» з президентом і місіс Лінкольн, належала батькові Тоні Кушнера. Це автентична дириґерська паличка XIX століття з чорного дерева з ручкою зі слонової кістки. Тоні попросив використати її у фільмі на честь свого батька.
- Мері Лінкольн побоюється, що Роберта Лінкольна вб'є снайпер. Термін «снайпер» не використовувався в ті часи в США. Замість нього вживали термін «влучний стрілець».
- Під час сцени після одного з засідань камера показує статую Вашингтона біля капітолію штату Вірджинія. На кадрах спереду можна помітити бюст президента Вудро Вільсона, який народився у 1856 році.
- На початку фільму Тадеуш Стівенс виходить з офісу. Він відчиняє двері, а потім вони зачиняються автоматичним доводчиком, який був винайдений у 1880 році.
- Вільям Більбо згадує, що обличчя Лінкольна зображене на 50-центовій банкноті. Портрет Лінкольна був на 50-центовій банкноті, випущеній замість срібних монет під час Громадянської війни, але лише в 1869 році.
- У багатьох сценах використано сучасний 50-зірковий прапор США. А в той час на ньому мало бути 25 або 36 зірок.
- На початку фільму молодий солдат каже Лінкольну, що два роки тому чув його «Геттисберзьку промову». Сцена відбувається у грудні 1864 року або на початку січня 1865 року. Лінкольн виступав із «Геттисберзькою промовою» у листопаді 1863 року, тобто за 13 місяців до цього моменту.
- У фільмі мова Теда чітка та зрозуміла. Історично склалося так, що у Теда Лінкольна був виражений дефект мовлення через розщелину піднебіння, тому його вимова була нерозбірливою.
- Коли Грант і Лінкольн розмовляють в будинку під час візиту Лінкольна до Петербурга, обидва встають, Лінкольн простягає руку Гранту, і той потискає її. У наступних кадрах цей момент повторюється.
- У сцені, де Престон Блер бере Теда Лінкольна за обидві руки, з одного ракурсу видно, що руки Теда знаходяться над руками Блера, а з іншого ракурсу – навпаки.
- Наприкінці розмови Лінкольна з Сьюардом та паном і пані Джоллі сигара Сьюарда значно коротша, ніж мала б бути після кількох затяжок.
- Коли Роберт Лінкольн чекає біля військового шпиталю, на кадрі зсередини шпиталю видно американський прапор над дверима, що майорить на вітрі. У наступному кадрі прапор абсолютно нерухомий.
- У відкриваючій сцені, коли солдати починають розходитися по своїх частинах, кадр з-за спини Лінкольна показує рядового Гріна, який перекидає зброю собі на плече. У наступній сцені він робить це знову.
- Коли президент ляскає долонею по столу, щоб припинити суперечку, він влучає по власних окулярах. Невдовзі окуляри зникають.
- Коли Тадеуш Стівенс приймає законопроєкт після голосування, він складає його навпіл вертикально. Коли його економка Лідія Сміт читає цей законопроєкт йому, документ складений горизонтально.
- Коли президент Лінкольн розмовляє з Гріном і Кларком, кадри з-за спин солдатів показують сильну зливу, а вода стікає з капелюха Кларка кожні кілька секунд. Тоді як на кадрах спереду дощ дуже слабкий, і вода з капелюха Кларка не стікає.
- Коли Лінкольн і Роберт прямують до військового шпиталю в кареті, Лінкольн кладе свої папери в папку зліва від нього. У наступному кадрі документи знову на його колінах, і він прибирає їх у портфель.
- Під час капітуляції в Аппоматтоксі генерал Грант виглядає охайним та доглянутим. У серіалі Кена Бернса «Громадянська війна» (1990) історик Шелбі Фут сказав, що в Аппоматтоксі Грант був весь у бруді і навіть носив не свій плащ.
- Секретар Лінкольна, Джон Ніколай, був баварцем і розмовляв з сильним німецьким акцентом.
- Коли конгрес нарешті проведе голосування за 13-ту поправку, кожний стіл у залі буде зайнятий. 18 місць мусять бути порожніми через штати, що відокремилися.
- У двомісних візках, в яких їде Лінкольн, спереду сидять двоє чоловіків, але вони зайняли неправильні місця. Вершник з рушницею має сидіти праворуч, а кучер ліворуч, щоб не зачіпати пішоходів батогом.
- Коли спікер палати конгресу починає вимовляти назви штатів в алфавітному порядку, першими йдемо Коннектикут. Він мав би почати з Каліфорнії, яка була прийнята до союзу в 1850 році й мала трьох представників на 38-му конгресі (березень 1863 — березень 1865).
- У 1863 році військовий міністр Едвін Стентон надав Теду Лінкольну звання другого лейтенанта артилерії. У фільмі Тед носить форму підполковника піхоти, що за рангом вище за його брата, капітана Роберта Лінкольна, на дві сходинки.
- У багатьох сценах у Палаті представників на мармуровій плиті за спікером написано «Штат Вірджинія». Усі сцени в Палаті представників були зняті в старій палаті в Капітолії в Річмонді, штат Вірджинія.
- Раймонд Х. Джонсон зіграв роль конгресмена-республіканця Джона Ф. МакКензі, але в кінцевих титрах вказано іншого актора. Раймонда Х. Джонсона в титрах зазначено як Раймонда Джонсона з Палати представників.
- Більбо (Джеймс Спейдер) звертається до жорстокого конгресмена, називаючи його Бобом Ноллістером, хоча насправді ім'я цього персонажа — Гарольд Голлістер, і воно вимовляється під час голосування за прийняття 13-ї поправки.
- У фільмі Джон Хей, як і раніше, працює в Білому домі у 1865 році. Однак Хей (який технічно був клерком внутрішнього департаменту) перестав працювати в Білому домі у 1864 році. Також у фільмі Хей пропонує Лінкольну спати в одному ліжку. Лінкольн так спав чотири роки зі своїм діловим партнером Джошуа Спідом, а також багато разів з Вільямом Гріном і Чарльзом Деріксоном. Але жодних доказів щодо Хея в цьому плані немає.
- У сцені смерті Лінкольна він лежить частково на боці на ковдрі, на ліжку у будинку Петерсена (напроти театру Форда). Насправді ж він повільно помира́в протягом десяти годин, і його поклали в ліжко під ковдру, щоб зігріти, при цьому по діагоналі, бо він був надто високим і інакше не помістився.
- У сцені, де Лінкольн розмовляє з місіс Кеклі в північній галереї (критій галереї), колони можна побачити на північній стороні стіни Білого дому, ліворуч від Лінкольна. У Білому домі ніколи не було колон вздовж цієї стіни.
- На початку фільму Лінкольн зустрічається з Сьюардом та іншими у вітальні Білого дому, і через вікно на фоні видно, що на вулиці день. Потім камера на мить фіксує годинник, на якому 5 година вечора, а в середині листопада в цей час сонце зазвичай уже сідає.
- Невдовзі після того, як Тадеуш Стівенс публічно заявив, що не підтримує расову рівність, він виходить у ротонду і сідає. До нього приєднується розлючений член Палати представників. У кадрі, де він сидить на лавці, знизу на стіні видно сучасну електричну розетку.
- Під час промови Лінкольна в його кабінеті, яка починається з того, що він стукає рукою по столу і промовляє: «Я більше не можу цього слухати…», руки Сьюарда підпирають підборіддя. Коли Лінкольн каже: «…з долею людської гідності в наших руках», Сьюард опускає руки. У наступному кадрі, коли Лінкольн кричить: «Зараз! Зараз! Зараз!», руки Сьюарда різко опиняються біля підборіддя.
- Фільм знято за мотивами книги Доріс Кернс Гудвін «Команда суперників» (Team of Rivals: The Political Genius of Abraham Lincoln, 2005).
Вам сподобався фільм?
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
