Великий сон - команда, знімальна група
Вся команда, знімальна група фільму "Великий сон"
The Big Sleep (1946)
Хронометраж:
1:54 (114 хв)
7.601/10
1127
1127
7.9/10
95000
95000
Знімальна група
Режисер
Продюсер
Виконавчий продюсер
Монтаж
Christian Nyby
Монтаж
Арт-директор
Carl Jules Weyl
Арт-директор
Декоратор
Гример
Композитор оригінальної музики
Оператор-постановник
Сценарій
Novel
Sound Designer
Robert B. Lee
Sound Designer
Special Effects
Warren Lynch
Special Effects
Roy Davidson
Special Effects
Sound
Robert B. Lee
Sound
Matte Painter
Paul Detlefsen
Matte Painter
Music Director
Wardrobe Designer
Що залишилося за кадром
- Образ головного героя фільму "Бігучий по лезії", якого зіграв Гаррісон Форд, був створений на основі персонажа Філіпа Марлоу в виконані Богарта.
- Наприкінці 1990-х років в Архіві кіно та телебачення Каліфорнійського університету було знайдено версію фільму 1945 року, яка існувала до його виходу на екрани. Х'ю М. Гефнер організував збір коштів на реставрацію цієї версії. У 1997 році ця версія демонструвалася в артхаусних кінотеатрах разом із документальним фільмом, у якому проводилося порівняння оригінального фільму Гокса та переробленої "зіркової" версії. Хоча загальна тривалість допрокатної версії на дві хвилини більша за основну версію, вона містить близько 20 хвилин вилучених матеріалів.
- За словами Реймонда Чандлера (1888-1959), Марта Вікерз (1925-1971) так сильно зіграла Кармен, що повністю затьмарила Лорен Беколл (1924-2014), але більшість сцен з героїнею Вікерз при монтажі вирізали.
- Гамфрі Богарт (1899-1957) прочитав сценарій і заявив, що чимало реплік його героя є надто витонченими для такого персонажа. Актор пішов до сценариста Лі Бракетт (1915-1978) з проханням репліки переписати, на що вона відповіла, що ці репліки писав Вільям Фолкнер (1897-1962), але потім їх все ж переписала, зробивши більш жорсткими та «крутими».
- Вільям Фолкнер приїхав на знімальний майданчик у Голлівуді для роботи над цим фільмом, але йому там не сподобалося, і він запитав у режисера Говарда Гоукса (1896-1977), чи не можна йому працювати «з дому». Той погодився, припустивши, що Фолкнер працюватиме у своїй голлівудській квартирі, і лише згодом дізнався, що Фолкнер повернувся до себе додому в штат Міссісіпі.
- Побачивши Гамфрі Богарта в кримінальній мелодрамі Джона Г’юстона (1906-1987) «Мальтійський сокіл» (1941), Лі Бракетт написала свій перший детектив, який справив на Гоукса таке враження, що він велів своїй секретарці зв’язатися «з цим – як його – Бракеттом», щоб «той допоміг» зі сценарієм «Глибокого сну».
- До моменту, коли передбачалося вже завершити роботу над фільмом, Гоукс відзняв менше половини сценарію. Деякі затримки були викликані сімейними проблемами Гамфрі Богарта, але здебільшого від графіка відставали через постійне переписування сценарію. Коли на студії оголосили різдвяні канікули, Гоукс і сценарист Джулс Фертмен (1888-1966) скоротили сценарій, щоб якнайшвидше закінчити проєкт, вирізаючи цілі сцени. Закінчили зйомки в підсумку з запізненням на 34 дні і з перевищенням бюджету лише на $15 000 (завдяки тому, що обладнання допоміжних знімальних майданчиків було, по можливості, найдешевшим).
- Говард Гоукс та сценаристи розглянули безліч фіналів фільму. В одному з них Кармен спробувала симулювати самогубство, але з'ясувалося, що зброя заряджена не холостими патронами, а бойовими. В іншому Кармен мала зізнатися у всьому та потрапити в засідку злочинців. Зрештою, вони віддали перевагу такому варіанту: Марлоу кидає монетку, щоб вирішити, як діяти, і на цій підставі дозволяє Кармен покинути будинок, після чого вона потрапляє в пастку. Коли цензори почали протестувати проти показу на екрані, як вони вважали, надмірної жорстокості, Гоукс запитав, який би фінал фільму запропонували вони самі. Їм прийшла в голову думка, що нехай Марлоу витіснить ватажка злочинців з дому, а зовні його застрелять його ж бандити. Гоуксу ідея так сподобалася, що він відразу ж запропонував взяти її авторів на посади сценаристів.
- Працюючи над сценарієм, Вільям Фолкнер і Лі Бреккетт ніяк не могли зрозуміти з роману, хто ж вбиває одного з персонажів. Вони зателефонували Чандлеру, той розлютився, сказав, що в романі все написано, і кинув слухавку. Фолкнер і Бреккетт знизали плечима та повернулися до роботи. Через деякий час їм зателефонував Чандлер, сказав, що перечитав роман і теж не зрозумів, хто ж вбив, після чого наказав їм вирішити це питання самостійно.
- В кінці 1990-х рр. в Архіві кіно і телебачення Каліфорнійського університету була виявлена допрокатна версія фільму 1945 року. Х'ю М. Хефнер організував збір коштів на реставрацію. В 1997 році допрокатна версія демонструвалася в артхаусних кінотеатрах разом з документальним фільмом, в якому робилося порівняння оригінального фільму Хоукса та переробленого «зоряного варіанту». Хоча загальна тривалість допрокатної версії більша за дві хвилини, вона містить близько 20 хвилин вирізаного матеріалу.
- Побачивши Гамфрі Богарта у кримінальній мелодрамі Джона Хьюстона (1906-1987) «Мальтійський сокіл» (1941), Лі Бреккетт написала свій перший детектив, який справив на Гоукса таке враження, що він наказав своїй секретарці зв'язатися «з цим – як його – Бреккеттом», щоб «той допоміг» зі сценарієм «Глибокого сну».
Вам сподобався фільм?
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
