Опис проекту
Добрий день! Я студентка 3 курсу Київського університету культури. На зйомку сесійного короткометражного фільму шукаю двох актрис віком 13-15 років.
Далі сценарій:
1. БІБЛІОТЕКА. ДЕНЬ.
ВІКА,АНЯ,СОНЯ.
З однієї з полиць падає книга, та її піднімає Віка. Гортаючи її, вона крокує до читальної зали та сідає за стіл.Раптово біля неї з'являється подружка Соня.
СОНЯ
Бу! Досить читати!
З іншого боку вистрибує друга подруга - Аня.
АНЯ
Не будь занудою. Ходімо гуляти!
ВІКА
Та я щойно сіла. Дивіться, яка дивна книга з дивними малюнками. Щось схоже на містику.
АНЯ
Так бери її та ходімо читати у одне цікаве місце.
Дівчата встають, беруть книгу та йдуть.
2. МЕТРО.ДЕНЬ.
ВІКА,АНЯ,СОНЯ.
Подруги їдуть в метро, спілкуються.
3. ЛІС.ДЕНЬ.
Йдуть по парку, підходять до стежки яка веде у глиб лісу.
ВІКА
Нам сюди?
АНЯ
Так, це містичний ліс. У народі ходить легенда,що тут був будиночок у якому мешкала мати з дочкою. Кажуть, що ця мати була відьмою, тому жителі міста вигнали її.Ось так вона і мешкала тут багато років. Одного разу дочка пішла в ліс, та не повернулась.Шукала та жінка її та так і не знайшла. Тільки чула крики опівночі. Та так розлютилася на місцевих, що розпалила багаття до неба та навела на них прокляття, а сама так і повисла на дереві поряд з будинком.
(ДАЛЬШЕ)
АНЯ (ПРОД.)
Тіло відвезли у морг, а хатинку так і не знайшли. Та ще дивне, на ранок і тіло зникло. А це місце так і обходять стороною багато місцевих.
В цей час Соня лякає Віку. Віка лякається, а Соня з Анею сміються.
ВІКА
Не смішно!
СОНЯ
Та не бійся, це все лише байки для малюків.
Соня та Аня розвертаються та йдуть до лісу.Віка продовжує стояти.
ВІКА
Я туди не піду. Ходімо краще в парк.
АНЯ
Та ходімо! Буде весело.
ВІКА
Ні, я не хочу.
СОНЯ.
А я взяла твоє улюблене печиво.
Віка вагається, але все ж таки прямує за подругами.
ВІКА
З горішками?
СОНЯ
Авжеж, з горішками.
Дівчата йдуть по лісу, знаходять галявину та сідають.
Починають бешкетувати, грати в м'яч, фотографуватись, спілкуватись.
Під час гри, м'яч летить до кустів.
АНЯ
Хто піде? Бо я не хочу.
ВІКА
Я піду.
Віка прямує за м'ячем.Взявши м'яч, вона чує,що у кущах щось є. Дівчина завмирає та намагається роздивитись,але раптом чує як її зве подруга.
СОНЯ
Віка,ти чому так довго?
ВІКА
Вже йду.
Віка дивиться знов на кущ, але там нічого немає.
Повернувшись,вона кладе м'яч та пропонує почитати книгу.Всі сідають та починають дивитися в книгу.
Чутно шорох,дівчата лякаються.
ВІКА
Це вже не смішно!Досить мене лякати!
СОНЯ
Це не ми.
АНЯ
Гаразд, дівчата, ходімо, бо я мамі обіцяла прийти раніше.
Дівчата збираються та починають йти.
Подруги спілкуються,Соня дивиться в телефон та відстає від них.Хтось торкпється її плеча,дівчина розвертається, але нікого не бачить.Софія відчуває на собі погляд, який йде з кущів, дивиться туди, але нічого не бачить, тоді розвертається та наздоганяє подруг.
СОНЯ
Дівчат, зачекайте.
Наздогнавши подруг, вони прямують далі.
АНЯ
Зачекайте, я зараз прийду.
Аня йде за кущі, а Соня з Вікою спілкуються далі.
СОНЯ
(гортає книгу)
Якась дивна книга, така стара, ніби її ще до нашої ери випустили.
(сміється) Чому саме вона?
ВІКА
Вона сама до мене підчепилася. Впала прямо під ноги.
СОНЯ
Такі дивні малюнки та написи.Схоже на книгу якоось середньовіччя.
ВІКА
Та годі!Книга,як книга.
(пауза)Чому Аня так довго?
Аняяя! Давай швидше!
СОНЯ
Аняяя?
Дівчата дивляться один на одного.
ВІКА
Аняя? Ти тут?
Віка починає йти в сторону кущів.
СОНЯ
Чекай.Ти куди?
Соня прямує за Вікою, та разом вони підходять до кущів, але там нікого немає. Соня піднімає браслет, та вони разом з Вікою дивляться на свої руки , де такий самий браслет.
СОНЯ
Аняяяя??? Де ти???
Дівчата починають ходити та кликати Аню. Соня розвертається, та бачить як з-за дерева видніється шматок портфеля Ані, та щосили біжить туди.
СОНЯ
Аня!Досить, виходь! Віка, вона тут.
Віка починає бігти до Соні, але та зникає за деревом.Забігши за дерево,Віка не знахдить своїх подруг. Віка сідає біля дерева.
ВІКА
Дівчата!Це вже не смішно! Досить!Ходімо додому!
Я знаю що це ви! Виходьте вже, я змерзла!
Якщо ви налаштовані мене злякати, то все, у вас вже вийшло. А тепер виходьте, будь ласка.
(лягає головою на коліна)
Я рахую до 10, якщо ви не виходите, то я йду без вас! 1..2..3..
(ще гучніше)
Добре! Я йду. Бачите? Ви мені більше не подруги! Тому що справжні подруги так не роблять!
Віка встає та починає йти, озираючись. Ліс переповнюється скрипами, шорохами, звуками птахів. Віка прискорює крок.
ВІКА
Ну годі, будь ласка!Я йду додому!
Шорох не припиняється, тоді Віка починає бігти, озираючись назад.
ВІКА
Будь ласка,дівчата, не треба, я просто хочу додому
(ледве стримуючи сльози)
Озирнувшись, вона повертає голову, б'ється об щось та падає. У вушах чутно свист, Віка відкриває очі, сідає. Її кров капає на книгу, вона витирає кров долонею, та бере книгу.Відбувається флешбек.
Віка бачить жінку одягнену в чорне, яка стоїть біля костра з книгою, та щось промовляє. Після чого жінка зникає, Віка розвертає голову та бачить підвішені ноги цієї жінки та кров з її долоні крапає на книгу. Віка заплющує очі, бачить тіло цієї жінки, навколо поліцейські та номерки з уліками.
4. БІБЛІОТЕКА.ДЕНЬ.
ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ,БІБЛІОТЕКАР,ВІКА
Після чого поліцейський відносить книгу в бібліотеку, бібліотекар кладе її на полицю, книга падає з полиці, та її піднімає дівчина.
5. ЛІС.ДЕНЬ.
Віка розплющує очі та бачить перед собою багаття. Ледве встає з землі та йде до нього. Дивится на книгу, та кидає її в багаття. Розвертається, та змучена крокує до виходу. Коли перед нею видніється край лісу, Віка втрачає свідомість. Над нею видніється тінь.Стоїть жінка в чорному, нахиляється до її вуха, та шепоче "Redi ad librum"(Поверни книгу).
6. КВАРТИРА.РАНОК.
ВІКА.
Віка прокидається.Підходить до вікна. На тумбочці лежить книга, двері різко зачиняються.
КІНЕЦЬ