Опинившись в скрутному положенні у відрізаному від всього світу мотелі, щойно одружені додатково до решти неприємностей виявляють приховані камери в своєму номері. Вони не встигають вибратися і розуміють, що стали новими жертвами - маріонетками в чиємусь жорстоко задуманому реаліті-шоу.

Що залишилося за кадром

Сцену, в якій BMW героїв врізається в стіну мотелю, знімали наживо, без застосування комп’ютерної графіки.
Фільм рекламували в інтернеті, а також за допомогою спеціального телефонного номера, дзвінок за яким нагадував дзвінок у мотель, де зупинилися головні герої. Фоном для голосу власника мотелю в записі слугували крики здалеку, а сам власник розповідав абоненту про «знищуючі» ціни та умови. Текст у записі читав Френк Вейлі, який зіграв у фільмі менеджера мотелю.
Усі снайф-відео (снайф-відео – короткометражні фільми, в яких показано реальне вбивство без жодних спецефектів) були зняті в перший день зйомок.
Мотель, у якому знімали фільм, спеціально збудували для зйомок (а не використовували вже існуючий). Більше того, було зведено дві такі споруди – одну для зйомок сцен усередині, іншу – для зйомок зовні. Режисер Німрод Антал згодом розповідав, що після зйомок йому часто хотілося прийняти душ – настільки добре знімальній групі вдалося створити мотель, який виглядав старим і занедбаним.
На роль, яку зіграла Кейт Бекінсейл, спочатку затвердили Сару Джесіку Паркер, але вона покинула проєкт.
Як члени знімальної групи фільму, так і актори, залучені до нього, неодноразово підкреслювали, що фільм створювався як шана фільмам жахів старої школи, здебільшого фільму «Психо» (1960) Альфреда Хічкока (1899-1980). Саме тому акцент робиться на страху, породженому невідомістю та невизначеністю, а не на видимому насильстві.
Коли офіцер оглядає кімнату в мотелі, то спочатку помічає зламаний телевізор. Коли ж він збирається з кімнати вийти, по телевізору показують один зі снарф-фільмів, і сам телевізор зображений у робочому стані.

Вам сподобався фільм?