Коли вчені, досліджуючи річку Амазонка, натрапляють на «ланку, що загубилася», яка поєднує людину та рибу, вони планують схопити її для подальшого вивчення. Але у Істоти свої плани, і вона націлилася на прекрасну наречену головного вченого, Кей.

Що залишилося за кадром

Перший фільм з циклу про Гілмена (людину-жабу) — істоту, подібну до іхтіандра.
Фільм входить до "Класичної серії фільмів жахів студії "Universal".
Фільм аналізується Стівеном Кінгом у книзі «Танець смерті». Незважаючи на дещо критичну оцінку, він включив його до списку ста найзначніших фільмів у жанрі жахів та наукової фантастики з 1950 по 1980 рік, який додається до книги.
У період з 1952 по 1959 роки американські кінематографісти випустили понад п'ятдесят фільмів у 3D-варіанті, для перегляду яких потрібні були спеціальні окуляри. Ця стрічка, тридцять друга за ліком у цій серії, завдяки допомозі вектографа, виготовленого на фірмі «Polaroid», стала першою, для перегляду якої потрібна була лише одна копія. До цього моменту були необхідні дві копії та два кіноапарати, що працювали одночасно, що суттєво підвищувало вартість показу та не особливо усувало проблеми демонстрування фільму. Використання вектографа було надто пізнім, щоб врятувати 3D-варіант, який так і не здобув популярності у публіки.
Фільм став третім з чотирьох фільмів, у яких Джек Арнольд використовував стереозвучання (після фільмів «Прибулець з космосу» (1953) та «Скляна павутина» (1953)). На частку цього фільму припав один з найбільших успіхів стереокіно.
У фільмі з'явився один з рідкісних післявоєнних монстрів, який став добре відомим, популярним і викликав хвилю наслідувань. Новий монстр збагатив колекцію монстрів студії «Universal».
Монстрів у цьому фільмі зіграли 2 актори: Ріку Браунінг під водою та Бен Чепмен на землі.
Рік Браунінг був олімпійським чемпіоном з плавання і міг залишатися під водою протягом 4-5 хвилин. З технічної точки зору підводні зйомки були дуже складними.
Кліффорд Стін сконструював 35-міліметрову подвійну камеру «Arriflex», яку помістив у непроникний ящик. Чарівні підводні зйомки дуже вражали. Каучуковий костюм істоти коштував 15 тисяч доларів. Очі істоти в картині були частиною костюма, тому актор, який грав його, практично нічого не бачив. Цей недолік усунули у другому фільмі.
Ідея фільму спала на думку Вільяму Олленду, який почув її від відомого мексиканського оператора Габріеля Фігероа, який розповідав про людиноподібну істоту, що мешкає в Південній Америці. Вона стала основою фільму.
Фігуру істоти зробили за подобою статуетки «Оскар», що вручається Американською кіноакадемією.
Під водою Рік Браунінг носив світлий костюм, а на поверхні актор Бен Чепмен носив темніший костюм істоти.
В епізоді, коли істота несе Джулі Адамс до своєї печери, Бен Чепмен помилився входом і вдарив акторку головою об стіну, так що вона втратила свідомість.
Цікаво, що спочатку сценарій фільму був написаний у фашистській Німеччині та схвалений самим Гітлером. У ньому замість істоти був Голем, який виходив з боліт і вбивав мирних німців. Інгмар Бергман дивився цей фільм щодня у свій день народження.
Початковою назвою фільму було просто «Чорне озеро».
Невеликі поправки до сценарію вніс Жан Ренуар. Ще в початковому сценарії передбачили можливість продовження.
Фільм знімали у Вакула Спрінгс у Флориді, яке тепер є державним парком. Парк досі зберігся у своєму первісному стані та сповнений екзотичними птахами, тваринами, деревами та рослинами.
У прокаті США стрічка зібрала 1,3 мільйона доларів.
Френк Лавджой розглядався на роль доктора Ріда.

Вам сподобався фільм?