Відомий режисер наважується на експеримент: відійти від дорогих фільмів у жанрі «саспенс» і зняти скромну, до того ж чорно-білу картину «Психо». У процесі роботи майбутній «майстер страху» вдивляється в темні безодні людської душі, щоб знайти ті нервові закінчення, торкаючись до яких він міг би, як по клавішах, зіграти на емоціях глядача справжню симфонію жаху.

Що залишилося за кадром

Фільм знято за документальною книгою Стівена Ребелло «Альфред Гічкок і створення «Психо»».
За образом реального вбивці Еда Ґейна були створені персонажі Нормана Бейтса в оригінальному романі Роберта Блоха «Психо», а також персонаж Джеймса Ґамба в романі Томаса Гарріса «Мовчання ягнят». В екранізації останнього його зіграв Ентоні Гопкінс.
На ролі Джанет Лі та Віри Майлз розглядалися Різ Візерспун, Гвінет Пелтроу, Еван Рейчел Вуд, Еббі Корніш, Дженюері Джонс, Хлоя Севіньї, Кейт Мара, Бріт Марлінг, Ешлі Грін, Емілі де Рейвін, Камілла Белль, Наталі Дормер, Даян Ейгрон, Мері Елізабет Вінстед та Сара Гадон. Зрештою ці ролі дісталися Скарлетт Йоганссон та Джесіці Біл.
На роль Ентоні Перкінса пробувалися Бен Барнс, Джек Г’юстон, Джексон Ретбоун, Том Фелтон, Раян Мерріман та Аарон Джонсон.
Через насичений графік репетицій та роль у бродвейській постановці «Смерть комiвояжера» (Death of a Salesman) Ендрю Гарфілд не зміг зіграти Ентоні Перкінса в цьому фільмі.
У молодості Ентоні Гопкінс зустрічався з Альфредом Гічкоком. Це була зустріч у ресторані, коли агент Гопкінса представляв його Гічкоку.
Ентоні Гопкінс і Денні Г’юстон обидва виконували роль короля Річарда I (Левове Серце). Г’юстон зіграв його у фільмі «Робін Гуд» (2010), а Гопкінс — у своєму дебюті «Лев взимку» (1968).
У цьому фільмі Гелен Міррен грає роль дружини відомого кінорежисера. У реальному житті вона також одружена з відомим кінорежисером, а саме з Тейлором Гекфордом.
У фінальній сцені ворон сідає на плече Гічкока, натякаючи, що його наступним проєктом буде фільм «Птахи» (1963). Цей фільм та його стосунки з Тіппі Хедрен лягли в основу іншого проєкту про Гічкока під назвою «Дівчина» (2012).
Коли Хічкока голять, його асистентка Пеггі (Тоні Коллетт) зазначає, що студія 20th Century Fox пропонує йому посаду режисера у фільмі «Дневник Анни Франк» (1959). Ця сцена відбувається після чиказької прем’єри фільму «Північ-північний захід» (1959) 8 липня 1959 року. На той момент фільм «Дневник Анни Франк» (1959) вже був знятий, а його перший показ відбувся у березні 1959 року, за чотири місяці до чиказької прем’єри фільму «Північ-північний захід» (1959).
Джанет Лі (Скарлетт Йоганссон) стверджує, що їй подобається працювати з Гічкоком, зневажливо заявивши: «Це краще, ніж з Орсоном Веллсом». Актори фільму «Печать зла» 1958 року (серед яких була Джанет Лі) просто обожнювали працювати з Веллсом. Він ставився до них як до золота. Ось хто не міг його терпіти, так це студійні виконавці.
Коли Хічкок закінчує голитися, на його щоках видно залишки пінки для гоління. Коли він дивиться на себе в дзеркало, пінки на його обличчі немає, а коли камера знову повертається до нього, пінка знову з'являється на його обличчі.
У той час як Гічкок читає «Психо», на середині розділу Альма забирає в нього книгу. Він забирає її назад, але продовжує читати вже з початку іншого розділу.
У сцені з композитором Бернардом Геррманом Гічкок звертається до нього, називаючи Берні. Практично ніхто не звертався до нього так. Усі, хто тісно спілкувався з ним, називали його Бенні.
У сцені на знімальному майданчику, де Арбогаста ось-ось заріжуть, персонаж Ентоні Перкінса сидить поруч в образі місіс Бейтс. Насправді Перкінса навіть не було на знімальному майданчику того дня. Єдиний раз, коли Перкінс справді з'являвся на екрані в образі місіс Бейтс, – це кульмінаційна сцена в погребі. У сцені з Арбогастом та сцені вбивства в душі замість Перкінса знімали дублерів.
У сцені, де Гічкок сидить перед телевізором і дивиться мультфільм, водночас слухаючи класичну музику, в титрах правильно зазначено, що грає скерцо з 3-ї симфонії Бетховена. Однак на обкладинці цієї платівки, яка лежить на програвачі, чітко видно напис «Бетховен. Увертюра».
У фільмі двічі показують знаменитий маєток Бейтса, причому з правого боку (з протилежного боку від того, як його показують у фільмі «Психо», 1960). Спочатку цей будинок складався лише з двох стін — лівої та переднього фасаду.
Останні слова Гічкока (Ентоні Гопкінса) у фільмі, звернені до глядача, — «Добрий вечір». Справжній Гічкок цією фразою починав свої шоу, а закінчував він завжди фразою «На добраніч».
Персонаж Нормана Бейтса заснований на образі серійного вбивці Еда Гіна.
Фільм знято за документальною книгою Стівена Ребелло «Альфред Гічкок і створення „Психо“».

Вам сподобався фільм?