Головний герой стає жертвою нещасного випадку й несподівано виявляє в себе психофізичний талант. Чоловік намагається знайти своє місце в житті і планує надалі використовувати унікальні здібності, допомагаючи людям, що його оточують.

Що залишилося за кадром

На роль шерифа Джорджа Баннермана Девід Кроненберг спочатку обрав Хела Холбрука. Однак продюсер Діно Де Лаурентіс відхилив його кандидатуру, бо ніколи не чув про цього актора.
В епізоді першого видіння Джонні Сміта серед іграшок, що стояли на полиці в кімнаті дівчинки, абсолютно випадково опинилася лялька, що зображувала знаменитого маленького Інопланетянина зі знаменитого фільму Стівена Спілберга «Інопланетянин» (1982). У творців фільму не було прав на використання образу Інопланетянина, і компанія «Юніверсал Пікчерс» пригрозила їм судовим позовом. В результаті епізод довелося повністю перезнімати.
Кадр, в якому Джонні Сміт бачить себе, що лежить у палаючій спальні, знімався без застосування комбінованих зйомок: актор Крістофер Вокен дійсно перебував посеред реального вогню.
«Піт» на обличчі Джонні Сміта в епізоді палаючої спальні насправді був спеціальним вогнезахисним хімікатом, який піротехніки розпилили на актора Крістофера Вокена, щоб він не постраждав під час зйомок. Ніхто не очікував, що хімікат дасть такий чудовий ефект поту, який значно посилив драматизм епізоду.
Щоб посмикування Джонні Сміта в моменти видінь виглядали природними, тобто раптовими, режисер Девід Кроненберг, стоячи поруч з камерою, у потрібні моменти стріляв з «Магнума-357», зарядженого, звісно, холостими патронами. Це була оригінальна ідея актора Крістофера Вокена.
Під час зйомок флешбекового епізоду Другої світової війни сильно постраждав каскадер, біля ніг якого вибухнула петарда.
Вірші, які Джонні Сміт читає на самому початку фільму, — це фінал легендарного вірша Едгара Аллана По «Ворон».
Джонні Сміт (Крістофер Вокен) дає своїм учням завдання прочитати роман Вашингтона Ірвінґа «Легенда Сонної Лощини». Через багато років Крістофер Вокен зіграв Гессенського М’ясника у фільмі Тіма Бертона «Сонна Лощина» (1999) — вільній кіноверсії роману Вашингтона Ірвінґа.
Шериф Джордж Баннерман (Том Скеррітт) також є персонажем роману Стівена Кінга «Куджо», екранізація якого вийшла на кіноекрани того ж 1983 року.
В епізоді видіння початку ядерної війни президент Грег Стіллсон у своїй заміській резиденції Кемп-Девід погрожує військовому раднику, що якщо той не прикладе свою руку до екрану пускового пульта, то він, Стіллсон, відрубає її та прикладе сам. У ранньому варіанті сценарію епізод був більш жорстоким: Стіллсон стріляв у радника і прикладав до екрану його мертву руку.
У заключному епізоді, коли Сара плаче, обіймаючи вмираючого Джонні, ми чуємо, як вона на кілька секунд припиняє плакати, щоб сказати Джонні: «Я тебе люблю». Але її рота в момент вимови цих слів ми не бачимо — це пов’язано з тим, що в оригінальному сценарії цих слів Сари не було, і її голос було накладено лише під час озвучення. Це було зроблено, щоб зробити фінал фільму більш чітким.
Один із варіантів сценарію передбачав наступний фінал: Джонні Сміт не застрелений одразу, а ще певний час залишається живим і навіть, лежачи в лікарні, передбачає напад маніяка з ножем на Сару та її дитину, і лише потім впадає в кому та помирає.
В епізоді першого бачення Джонні Сміта серед іграшок, які стояли на полиці в кімнаті дівчинки, абсолютно випадково опинилася лялька, що зображувала знаменитого маленького Інопланетянина з відомого фільму Стівена Спілберга «Інопланетянин» (1982). У творців фільму не було прав на використання образу Інопланетянина, і компанія «Юніверсал Пікчерс» пригрозила їм судовим позовом. В результаті епізод довелося повністю перезнімати.
«Піт» на обличчі Джонні Сміта в епізоді палаючої спальні насправді був спеціальним вогнезахисним хімікатом, який піротехніки розпилили на актора Крістофера Вокена, щоб він не постраждав під час зйомок. Ніхто не очікував, що хімікат дасть такий чудовий ефект поту, який значно посилив драматизм епізоду.
Щоб посмикування Джонні Сміта в моменти видінь виглядали природними, тобто раптовими, режисер Девід Кроненберг, стоячи поруч з камерою, в потрібні моменти стріляв з «Магнума-357», зарядженого, звісно, холостими патронами. Це була оригінальна ідея актора Крістофера Вокена.
Вірші, які Джонні Сміт читає на самому початку фільму, — це фінал легендарного вірша Едгара Аллана По «Ворон».
Джонні Сміт (Крістофер Вокен) дає своїм учням завдання прочитати роман Вашингтона Ірвінга «Легенда Сонної Лощини». Через багато років Крістофер Вокен зіграв Гессенського М’ясника у фільмі Тіма Бертона «Сонна Лощина» (1999) — вільній кіноверсії роману Вашингтона Ірвінга.
Шериф Джордж Баннерман (Том Скерріт) також є персонажем роману Стівена Кінга «Куджо», екранізація якого вийшла на кіноекрани того ж 1983 року.
У заключному епізоді, коли Сара плаче, обіймаючи помираючого Джонні, ми чуємо, як вона на кілька секунд припиняє плакати, щоб сказати Джонні: «Я тебе люблю». Але її рота в момент виголошення цих слів ми не бачимо — це пов’язано з тим, що в оригінальному сценарії цих слів Сари не було, і її голос був накладений тільки при озвучуванні. Це було зроблено, щоб зробити фінал фільму більш чітким.

Вам сподобався фільм?