Лепрекон

Leprechaun (1993)

Хронометраж: 1:33 (93 хв)

5.6/10
846

4.8/10
33000

Всё про фільм

Відео 1

Фото 56

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1993-01-08

Країна

Сполучені Штати

Продакшн

Lionsgate, Trimark Pictures

Жанр

Жахи, Комедія, Фентезі

Бюджет

$900 000

Збори

$8 556 940

Сайт

Режисер

Марк Джонс

Актори

Уорвік Девіс, Дженніфер Еністон, Кен Оландт, Марк Холтон, Роберт Хай Горман, Шей Даффін, Джон Вольдстад, Джон Сандерфорд, Pamela Mant, Вільям Ньюмен
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Марк Джонс

Продюсер

Джеффрі Б. Малліан, Марк Амін

Оператор

Леві Айзекс

Композитор

Кевін Кінер

Художник

Кастинг

Ліза Лондон

Монтаж

Крістофер Рот, Камі Вінікофф
Вся команда (97)

• Картина «Лепрекон» стала першим фільмом щойно організованої студії «Trimark Pictures».
• Спочатку фільм задумувався як звичайний фільм жахів, але виконавцю ролі Лепрекона актору Уорвіку Девісу хотілося додати в нього гумору. Режисер і сценарист Марк Джонс погодився на ці зміни, і вийшов комедійний фільм жахів. Продюсери наполягли на тому, щоб додати в нього крові (ради більш дорослих глядачів), і деякі сцени довелося перезняти.
• У сцені, в якій Лекрекон в інвалідному візку женеться за героїнею Дженніфер Еністон, їй доводилося стримувати себе і не набирати швидкість, тому що Девісу було важко керувати громіздким візком в рукавичках.
• Режисер і сценарист Марк Джонс був відомий постановками розважальних програм на американському телебаченні. Йому дуже хотілося зняти художній фільм, і він вирішив зупинитися на низькобюджетному фільмі жахів. За основу він взяв лепрекона – талісман марки сухих сніданків «Lucky Charms», тільки зробив лепрекона лиходієм. Крім того, джерелами натхнення для нього стали фільми Стівена Херека «Зубастики» (1986) і Тома Холланда «Дитячі ігри» (1988). Цю ідею він і приніс у компанію «Trimark Pictures».
• Значну частину трюків Уорвік Девіс виконав самостійно – в основному тому, що знайти каскадера відповідного зросту і статури було нелегко. Під час зйомок він підхопив легеневу інфекцію, тож заміну йому все одно довелося шукати. Зіграв в результаті Діп Рой, який був дещо вищий за Девіса.
• Гримування Уорвіка Девіса займало 3 години. Ще 40 хвилин було потрібно після закінчення знімального дня, щоб грим зняти.
• Коли йшли пошуки актора на роль Лепрекона, хтось згадав Уорвіка Девіса і запропонував його кандидатуру, але режисер і сценарист Марк Джонс сумнівався, що такий відомий актор захоче витрачати час на низькобюджетний жахлик (Девіс відносно нещодавно зіграв в успішному фільмі 1988 року Рона Ховарда «Віллоу»). Так чи інакше, Джонс надіслав сценарій Уорвіку до Великобританії. Той сценарій прочитав і дуже зрадів можливості зіграти лиходія. У нього якраз тривав складний період – і в професійному плані, і в сімейному житті, – тож Девіс навіть не був впевнений, що взагалі не піде з професії. Не дивно тому, що він з готовністю вхопився за можливість виразити темну сторону своєї натури і особистості.
• Дженніфер Еністон могла взагалі не отримати роль у цьому фільмі, тому що продюсери наполягали на іншому типажі (їм хотілася блондинку), але на кандидатурі Еністон наполягав Джонс. Еністон зрештою затвердили, в обмін на обіцянку Джонса, що вона пофарбується в блондинку (до цього, правда, не дійшло).
• Конюшину висадили на знімальному майданчику і направили на неї зелений прожектор. Четвертий листок до рослини приклеїли.
• Керівництво компанії «Trimark Pictures» не було впевнене в тому, що фільм слід знімати саме Марку Джонсу. Йому навіть пропонували відступні, але Джонс відмовився, заявивши, що написав сценарій саме для того, щоб зняти фільм самому. Він роз'яснив це начальству і наочно показав, як саме має намір знімати погоню на кухні. Начальству це сподобалося, і Джонса залишили режисером, вирішивши замінити, якщо раптом результати двох днів зйомок поспіль виявляться незадовільними.
• Для створення враження, ніби Лепрекон плавиться зсередини, Уорвік Девіс носив накладну бутафорську щелепу, а до тіла йому приклеїли кілька трубочок, через які виходила слизь і сигарний дим. Аніматронною лялькою управляв сам Девіс з колодязя. Марк Джонс тільки шкодував, що колодязь ще більше не «зістарили».