Пітер — типовий невдаха, йому не щастить як в особистому житті, так і в професійній сфері. Якимось чином горе-спортсмену, чиє прізвище знаходиться в самому кінці світового тенісного рейтингу, вдається стати учасником престижного тенісного турніру. Там він і зустрічає Лізі — зірку американського тенісу, в яку сильно закохується. Натхнений знайденим коханням і власною майстерністю на корті, Пітер все вище піднімається по турнірній драбинці. Ще трохи, і мрія всього його життя — виграти чемпіонський кубок — ось-ось стане реальністю, якщо, звичайно, вдача знов не підведе його…

Що залишилося за кадром

Фільм знімали під час Вімблдонського турніру 2003 року. Актори виходили на корт на початку або в кінці матчу, ніби вони були учасниками змагань. Офіційні особи та глядачі в цих фрагментах фільму насправді були офіційними особами та глядачами на турнірі, а не запрошеними масовками. Це був єдиний випадок за всю більш ніж сторічну історію Вімблдонського турніру, коли таке було дозволено.
Спочатку головну чоловічу роль призначали Г’ю Ґранту.
Головну жіночу роль могла отримати Різ Візерспун.
Ієн Сомерхолдер розглядався на роль Джейка Хеммонда, але режисер віддав перевагу іншому кандидату.
Роль однієї зі суперниць героїні Кірстен Данст могла зіграти Марія Шарапова, але від цієї ідеї відмовилися, оскільки здалеку вони обидві надто схожі одна на одну.
Клаус Баделт мав стати композитором фільму і вже почав роботу, але проблеми з іншим його проєктом «Жінкою-кішкою (2004) змусили його поступитися місцем Еду Шермуру.
Щоб краще відповідати своїй ролі, Кірстен Данст довелося пройти серйозну фізичну підготовку.
Досягти від акторів, щоб їхня гра в теніс, принаймні, виглядала на професійному рівні, виявилося набагато складніше, ніж передбачалося. Зрештою було вирішено, що актори здебільшого лише імітуватимуть удари по м’ячу, а сам м’яч буде додано згодом за допомогою комп’ютерної графіки. При цьому подачі актори виконували самостійно зі справжнім тенісним м’ячем.
Сцени, де глядачів показують, що скупчилися біля входу на Вімблдон, насправді були зняті біля входу до Лондонського зоопарку, лише тому, що творцям фільму там це здалося більш цікавим.
Сцени на березі моря в англійському Брайтоні були зняті в період з 1 по 6 вересня 2003 року за участю 250 місцевих жителів у ролі масових акторів.
Тенисним консультантом і тренером акторів був відомий австралійський тенісист 80-х Пет Кеш, який виграв у 1987 році Вімблдонський турнір, перемігши у фіналі Івана Лендла.
У фільмі з’являються 9 колишніх та чинних професійних тенісистів. П’ятеро з них (Вікас Пуна, Бетті Секуловскі, Мерфі Дженсен, Алан Джонс та Ребекка Данденія) зіграли тенісистів – учасників турніру. Четверо інших (Джон Макінрой, Кріс Еверт, Мері Карілло та Джон Барретт) з’являються у ролі самих себе – спортивних коментаторів на турнірі. При цьому Кріс Еверт і Джон Макінрой самі ставали переможцями Вімблдонського турніру.
Зйомки фільму розпочалися 28 червня 2003 року у Вімблдоні та інших місцях Великої Британії з бюджетом у 35 мільйонів доларів одразу після того, як Кірстен Данст завершила зйомки у «Людині-павуку 2». Зйомки закінчилися на початку осені того ж року. Початкова дата початку зйомок – липень 2002 року.
Робоча назва картини «Два тижні кохання».
Цей фільм був присвячений Марку Маккормаку, відомому американському діячу у сфері спорту.
Історія Пітера Кольти, показана у фільмі, багато в чому нагадує виступ відомого хорватського тенісиста Горана Іванишевича на Вімблдонському турнірі 2001 року, який він виграв, будучи на той момент 125-ю ракеткою світу та отримавши спеціальне запрошення організаторів (wild card).

Вам сподобався фільм?