Фільм знято за мотивами роману Скотта Торсона та Алекса Торлейфсона «За канделябрами: Моє життя з Лібераче» (Behind the Candelabra: My Life With Liberace, 1988).
Содерберг запропонував Дугласу роль Лібераче ще під час зйомок «Трафіку» у 2000 році. Актор подумав, що режисер жартує, оскільки не вважав себе схожим на легенду американської естради. Минуло кілька років, Содерберг повернувся до назрілої ідеї та віддав Дугласу книгу реального Скотта Торсона «За канделябрами: Моє життя з Лібераче». «Я прочитав цю книгу і подумав, що вона справді дуже підходить для фільму», – говорив актор. Пізніше він зізнавався, що ця роль стала для нього «справжнім подарунком» після того, як у 2011 році він зміг побороти рак гортані.
Щоб відтворити особливий голос Лібераче, Дуглас довго тренувався, а для навчання актора грі на піаніно Содерберг хотів найняти йому викладача, але той обійшовся реальними відеозаписами піаніста та ретельним вивченням техніки його гри.
Кілька років Содерберг витратив на те, щоб хоч якась голлівудська студія взяла його роботу «під крило»; відмова послідувала в кожному випадку з формулюванням «занадто гейський фільм». Після такої невдачі режисер вирішив робити свою картину виключно для телебачення.
Незважаючи на присутність у фільмі численних сцен у ліжку, за словами Дугласа, найважчим для акторів все ж було щоденне накладання гриму. «Ми дуже швидко знімали цей фільм, але нам щодня доводилося наносити складний макіяж. І, коли після закінчення зйомок я вперше вийшов на вулицю без нього, то навіть трохи занепокоївся», – згадував він.
Содерберг неймовірно швидко монтував відзнятий матеріал, який був готовий вже до вечора знімального дня.
Содерберг запропонував Дугласу роль Лібераче ще на зйомках «Трафіку» у 2000 році. Актор подумав, що режисер жартує, оскільки не вважав себе схожим на легенду американської естради. Минуло кілька років, Содерберг повернувся до назрілої ідеї і віддав Дугласу книгу реального Скотта Торсона «За канделябрами: Моє життя з Лібераче». «Я прочитав цю книгу і подумав, що вона дійсно дуже підходить для фільму», — говорив актор. Пізніше він зізнавався, що ця роль стала для нього «справжнім подарунком» після того, як у 2011 році він зумів побороти рак гортані.
Кілька років Содерберг витратив на те, щоб хоч якась голлівудська студія взяла його роботу «під крило»; відмова послідувала в кожній з формулюванням «занадто гейський фільм». Після такої невдачі постановник вирішив робити свою картину виключно для телебачення.
Незважаючи на присутність у картині неодноразових сцен у ліжку, найважчим для акторів, на думку Дугласа, було все ж щоденне накладання гриму. «Ми дуже швидко знімали цей фільм, але нам щодня доводилося наносити складний макіяж. І коли після закінчення зйомок я вперше вийшов на вулицю без нього, то навіть трохи занепокоївся», — згадував він.

Вам сподобався фільм?