XVII ст. Чхатрапаті Шиваджі Махарадж, засновник держави маратхів, кидає виклик тюрксько-мусульманському пануванню. Його старший син Чхатрапаті Самбхаджі Махарадж із мужністю та рішучістю продовжує справу батька та протистоїть правителю Аурангзебу.

Що залишилося за кадром

Після публікації першого трейлера маратхі (це назва народу в Індії) стали заперечувати проти сцени, в якій герої Вікі Каушала та Рашміки Манданни виконують народний танець під назвою «лезім» або «лаціум». Режисер і сценарист Лаксман Утекар проконсультувався з істориками і взагалі вирізав всю цю сцену з фільму. Тому у фінальній версії фільму просто показано сходження Самбхаджі на престол без будь-яких танцювальних рухів.
Сантошу Джувекару спочатку пропонували роль Ганджі, але потім її передали Сарангу Сатхає, а Джувекару затвердили на роль Раджаджі Малге.
В ролі, яку зіграв Акшай Ханна, спочатку пропонували знятися Анілу Капуру, але той вже був зайнятий у кількох проектах і викроїти час на зйомки ще в одному не міг.
Щоб краще передати на камеру ставлення своїх персонажів один до одного, Акшай Ханна та Вікі Каушал один з одним взагалі не спілкувалися.
Щоб наростити м’язову масу, в процесі зйомок Вікі Каушал інтенсивно харчувався (6 000 кілокалорій на день) і набрав 25 кг.
Вініт Кумар Сінгх отримав травму під час зйомок битви при Бурханпуре, коли його скинула коня. Актор впав на спину, а піднявшись, усвідомив, що зовсім не відчуває тіла. Сінгху призначили курс фізіотерапії, але водночас він продовжив зніматися в батальних сценах.
Режисеру і сценаристу Лаксману Утекару хотілося дотримуватися тексту під час зйомок тортур, яким піддавали Самбхаджі у виконанні Вікі Каушала. Гримування актора займало 4,5 години (7-8 гримерів працювали над усім тілом, включаючи груди, спину, руки та ноги). Актор ніколи не скаржився. Для сцени, в якій його герою виривають язик, було створено бутафорський язик, який одягався на власний язик актора.
Після публікації першого трейлера маратхі (це назва народу в Індії) стали заперечувати проти сцени, в якій герої Вікі Каушала та Рашміки Манданни виконують народний танець під назвою «лезим» або «лаціум». Режисер і сценарист Лаксман Утекар проконсультувався з істориками і взагалі вирізав всю цю сцену з фільму. Тому у фінальній версії фільму просто показано сходження Самбхаджі на престол без будь-яких танцювальних рухів.

Вам сподобався фільм?