Розповідає про останні дні Ісуса Христа очима Юди Іскаріота, його зрадника. У міру того, як кількість послідовників Ісуса зростає, Юда починає хвилюватися, що Ісус захопився власною популярністю, забуваючи про принципи свого вчення та надто зближуючись із розпустницею Марією Магдалиною. Після спалаху гніву Ісуса в храмі, Юда відвертається від нього.

Що залишилося за кадром

Основним місцем зйомок став Авдат, архітектурний заповідник в пустелі Негев на місці стародавнього набатейського міста в південному Ізраїлі.
До місця зйомок в пустелі з Тель-Авіва спеціально доставляли величезні брили льоду, щоб під час перерв у зйомках кожні двадцять хвилин актори могли поруч з ними охолоджуватися.
На роль Ісуса пробувався 17-річний Джон Траволта. Роль йому не дісталася, але продюсер Роберт Стігвуд (1934-2016) актора-початківця запам'ятав і в 1977 році зняв його в музичній драмі «Лихоманка суботнього вечора» у Джона Бедема.
Римлянина, який прибиває Ісуса до хреста, грав ізраїльтянин, який англійської практично не знав. Він чомусь вирішив, що Теду Нілі потрібно прибити руки до хреста, пробивши долоні. Режисер Норман Джуїсон встиг його зупинити тільки в самий останній момент.
Ідею розповісти історію Ісуса з точки зору Юди автор сценарію Тім Райс обмірковував ще наприкінці 1960-х років. Коли він нарешті звернувся з цією ідеєю до Ендрю Ллойда Веббера, той назвав її «найдурнішою з усіх, що йому коли-небудь доводилося чути». Райс, однак, стояв на своєму, і в 1970 році рок-опера була завершена. Незабаром після цього вийшов альбом, який став абсолютним хітом. Після цього «Ісуса Христа – суперзірку» поставили на Бродвеї, де в ролі Ірода з’явився Бен Верін. На прем'єру мюзиклу прийшов Веббер, побачене назвав «вульгарщиною» та розкритикував. Все це з часом призвело до появи фільму Нормана Джуїсона, який теж став хітом. Кіноверсія рок-опери Вебберу теж не сподобалася, проте сподобалася перезавантаження 2018 року «Jesus Christ Live», яка здобула премію «Еммі». За словами Веббера, вона нарешті зуміла передати той дух, який він закладав в оригінал рок-опери.
Режисер Норман Джуїсон згодом розповідав, що одного разу під час зйомок кудись зникли всі до єдиного електрики. Всі вони були ізраїльтянами, і Джуїсону повідомили, що неподалік сталася сутичка з арабами, і електрики, як і годиться всім дорослим мешканцям Ізраїлю, направилися кожен у свою військову частину, до якої був приписаний. Електрики повернулися тільки через два дні.
За словами Теда Нілі та Нормана Джуїсона, пастух, показаний в останньому кадрі фільму, опинився там випадково. Він просто проходив неподалік і потрапив у кадр, але символізм не пройшов повз уваги знімальної групи, і кадр вирішили залишити у фільмі (особливо враховуючи вже зняті чудові кадри заходу сонця).
Основним місцем зйомок став Авдат — архітектурний заповідник у пустелі Негев на місці стародавнього набатейського міста в південному Ізраїлі.
До місця зйомок у пустелі з Тель-Авіва спеціально доставляли величезні брили льоду, щоб під час перерв у зйомках кожні 20 хвилин актори могли охолодитися.
На роль Ісуса пробувався 17-річний Джон Траволта. Роль йому не дісталася, але продюсер Роберт Стігвуд актора запам'ятав і згодом запросив у «Лихоманку суботнього вечора».
Ідею розповісти історію Ісуса з точки зору Юди автор сценарію Тім Райс деякий час обмірковував ще наприкінці 1960-х рр. Коли він нарешті звернувся з цією ідеєю до Ендрю Ллойда Веббера, той назвав її «найдурнішою з усіх, що йому коли-небудь доводилося чути». Райс, однак, стояв на своєму, і в 1970 році рок-опера була закінчена. Незабаром після цього вийшов альбом, який став абсолютним хітом. Після цього «Ісуса Христа – суперзірку» поставили на Бродвеї, де в ролі Ірода з'явився Бен Верін. На прем'єру мюзиклу прийшов Веббер, побачене назвав «вульгарщиною» і розкритикував.
Режисер Норман Джуісон розповідав, що одного разу під час зйомок кудись поділися всі до єдиного електрики. Всі вони були ізраїльтянами, і Джуісону повідомили, що неподалік сталася сутичка з арабами, і електрики, як і личилося всім дорослим мешканцям Ізраїлю, направилися кожен у свою військову частину. Електрики повернулися лише через два дні.
За словами Теда Нілі та Нормана Джуісона, пастух, показаний в останньому кадрі фільму, опинився там випадково.
На роль Ісуса пробувався 17-річний Джон Траволта. Роль йому не дісталася, але продюсер Роберт Стігвуд актора запам’ятав і потім запросив у «Лихоманку суботнього вечора».
Ідею розповісти історію Ісуса з точки зору Юди автор сценарію Тім Райс деякий час обмірковував ще наприкінці 1960-х рр. Коли він нарешті звернувся з цією ідеєю до Ендрю Ллойда Веббера, той назвав її «найдурнішою з усіх, що йому коли-небудь доводилося чути». Райс, однак, стояв на своєму, і в 1970 році рок-опера була закінчена. Незабаром після цього вийшов альбом, який став абсолютним хітом. Після цього «Ісуса Христа – суперзірку» поставили на Бродвеї, де в ролі Ірода з’явився Бен Верін. На прем’єру мюзиклу прийшов Веббер, побачене назвав «вульгарщиною» і розкритикував.

Вам сподобався фільм?