where we used to sleep

Валерія – єдина мешканка маленького румунського села, покинутого через тонни мулу з найближчої мідної копальні, які затопили місцевість, піднявши рівень забрудненого місцевого озера та знищивши все на своєму шляху. Зараз видно лише шпиль церкви, що сильно нагадує наші власні "плакучі луки". З мужністю, стоїцизмом та відвагою, літня жінка, у супроводі своїх кількох тварин та деяких громадян, які просять її робити те, що здається розумним, відмовляється покидати свою землю, яка тепер нагадує антиутопічний трилер. Це тривожний соціально-екологічний документальний фільм, що обертається навколо його центральної героїні, яка буквально дає уроки життя, гідності та наполегливості, мужньо стоячи перед повним руйнуванням. Кінематографія вражаюча, камера фіксує образи, які балансують між моторошною красою та тотальним спустошенням.