Після того, як його дружину вбивають вуличні хулігани, пацифістський архітектор з Нью-Йорка перетворюється на одноосібний загін правосуддя, полюючи на потенційних грабіжників у темряві.

Що залишилося за кадром

Роль Пола Керсі спочатку пропонували Стіву МакКвіну та Френку Сінатрі, але обидва відмовилися.
Діно де Лаурентіс також спочатку хотів назвати фільм «The Sidewalk Vigilante» (що, ймовірно, збентежило б перекладачів, оскільки «Vigilante» — маловідоме за межами США слово, синонімічне до «самосудця», яке не зовсім підійшло б для цієї картини). Він думав, що слово «смерть» у назві відлякає глядачів. Але потім передумав.
Роль Пола Керсі пропонували й Клінту Іствуду, але той відповів, що краще в цій ролі зняти Грегорі Пека.
Браян Гарфілд, автор роману, казав, що фільм спочатку мав знімати Сідні Люмет, а головні ролі в ньому мали грати Джек Леммон (Пол Керсі) та Генрі Фонда (шеф поліції), але після того, як Люмет обрав проєкт «Серпіко», Леммон і Фонда відмовилися.
У 1984 році, після відомої справи Бернгарда Геца, який застрелив у вагоні метро чотирьох нападників-підлітків, Чарльз Бронсон зробив офіційну заяву, засудивши самосуд та дії свого персонажа.
Персонажа книги звали «Пол Бенджамін». Ім’я «Пол Керсі» належало одному зі статистів фільму, який погодився, щоб так само назвали головного героя. Чому ім’я книжкового героя вирішено було змінити — загадка, оповита таємницею.
Роль Пола Керсі спочатку пропонувалася Стіву МакКвіну і Френку Сінатрі, але обидва відмовилися.
Роль Пола Керсі пропонували й Клінту Іствуду, але той відповів, що краще в цій ролі зняти Грегорі Пека.
Браян Гарфілд, автор роману, казав, що фільм спочатку мав знімати Сідні Люмет, а головні ролі в ньому мали грати Джек Лемон (Пол Керсі) та Генрі Фонда (шеф поліції), але після того, як Люмет обрав проєкт «Серпіко», Лемон з Фондою відмовилися.
У 1984 році, після знаменитої справи Бернхарда Гетца, який застрелив у поїзді метро чотирьох нападників-підлітків, Чарльз Бронсон виступив з офіційною заявою, засуджуючи самосуд, і дії свого персонажа.
Ім'я Пол Керсі було справжнім ім'ям одного зі статистів, найнятих для фільму. Він дозволив використовувати своє ім'я в обмін на участь у всіх сценах, що вимагають масовки.
Після завершення роботи над кримінальним трилером «Холоднокровний убивця» (1973) його режисер Майкл Віннер та виконавець ролі головного героя Чарльз Бронсон почали вибирати наступний спільний проєкт, і Віннер розповів, що найкращий сценарій з тих, що йому трапилися, називався «Жага смерті». За словами режисера, це була розповідь про чоловіка, дружина та дочка якого постраждали від грабіжників, після чого він грабіжників перестріляв. Бронсон сказав, що і йому цього хотілося б, маючи на увазі не те, що йому хотілося б зіграти в цьому фільмі, а що він із задоволенням перестріляв би грабіжників.
Під час вибору місця, де розгортається сюжет фільму, виникла суперечка між Чарльзом Бронсоном з одного боку (він пропонував знімати десь у Каліфорнії, щоб він міг бачитися з сім'єю, яка проживала в Лос-Анджелесі) і режисером Майклом Віннером, який наполягав на зйомках у Нью-Йорку. Віннера підтримав продюсер Діно Де Лаурентіс, і Бронсон був змушений поступитися.
Браян Гарфілд, автор роману, говорив, що фільм спочатку мав знімати Сідні Люмет, а головні ролі в ньому мали грати Джек Леммон (Пол Керсі) і Генрі Фонда (шеф поліції), але після того, як Люмет обрав проєкт «Серпіко», Леммон з Фондою відмовилися.

Вам сподобався фільм?