На західному фронті без змін

All Quiet on the Western Front (1930)

Хронометраж: 2:13 (133 хв)

7.747/10
915

0/10
0

Всё про фільм

Відео 8

Фото 43

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1930-04-29

Країна

Сполучені Штати

Продакшн

Universal Pictures

Жанр

Драма, Військовий

Бюджет

$1 448 864

Збори

$3 270 000

Сайт

Режисер

Льюїс Майлстоун

Актори

Луї Вольгейм, Лью Айрес, Джон Рей, Арнольд Люсі, Бен Олександр, Скотт Колк, Оуен Девіс мл., Волтер Роджерс, Вільям Бейквелл, Russell Gleason
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Карл Леммле мл., Карл Леммле

Оператор

Карл Фройнд

Композитор

Художник

Кастинг

Монтаж

Мілтон Каррат, Едгар Адамс
Вся команда (18)

• Фільм створено за мотивами однойменного роману Еріха Марії Ремарка.
• Зігравши роль Пауля Боймера та здобувши певний моральний досвід під час роботи над фільмом, актор Лю Айрс відмовився від військової служби у період Другої світової війни з морально-етичних міркувань.
• Для створення масштабних бойових сцен та піротехнічних ефектів, понад 20 акрів землі великої ранчо в Каліфорнії було перетворено на полі бою, де знаходилося більше 2000 "солдат".
• У нацистській Німеччині показ фільму був заборонений.
• Берлінську прем'єру фільму зірвав особисто Ґеббельс, який закидав глядачів "бомбочками з неприємним запахом" і живими мишами.
• У 1990 році фільм був внесений до Національного реєстру фільмів США.
• Це був перший звуковий фільм, який використовував величезний мобільний кран з камерою, зокрема для зйомки реалістичних бойових сцен, і один із перших звукових фільмів, у якому активно використовувалися ручні кінокамери.
• Вийшла спочатку у версії тривалістю 140 хвилин, згодом фільм було скорочено до 110 і навіть 90 хвилин. У 1939 році вийшла версія зі спеціальною антинацистською вставкою.
• Продюсер фільму Карл Лемлі молодший був дуже незадоволений тим, що у фільмі буде трагічний кінець, і вимагав від Люїса Майлстоуна переробити його в хепі-енд. На це Майлстоун з сарказмом відповів, що в такому випадку війну у фільмі виграють не французи, а німці, після чого конфлікт припинився.
• У фільмі дуже детально показано смерть і втрату кінцівок, тож його можна вважати дуже жорстким для свого часу. Річ у тому, що т.зв. кодекс Хейса став неофіційним, але діючим стандартом моральної цензури в американському кінематографі лише у 1934 році (ухвалений він був у 1930-му році і названий на ім'я політика-республіканця, який очолював у 1922-1945 рр. Асоціацію виробників і прокатників фільмів, нині – Американську асоціацію кінокомпаній). Крім того, кінокомпанія Universal Pictures вважала тему фільму достатньо важливою, щоб дозволити показ на екрані сцен насильства. Сцену з солдатом, який хапається за колючий дріт, але в цей момент лунає вибух артилерійського снаряда, і від солдата залишаються лише руки, що тримаються за колючий дріт, підказав режисеру та сценаристу Льюїсу Майлстоуну колишній солдат німецької армії. Він був на зйомках робітником, а свого часу під час атаки французів на німецькі траншеї бачив подібне власними очима. Майлстоун вирішив вставити цю сцену у фільм.
• Міністр внутрішніх справ нацистської Німеччини Вільгельм Фрік (1877-1946) заборонив фільм на тій підставі, що він нібито виставляє всіх німців боягузами. За іронією долі в сусідній Польщі цей же фільм оголосили поза законом як виключно «пронімецький».
• Понацистські провокатори намагалися зірвати показ фільму в Німеччині, нерідко випускаючи в зали кінотеатрів заздалегідь спійманих щурів або газ з бомб-смердючок, оскільки гіркота поразки в І Світовій війні була ще свіжою. Зрештою нацисти фільм просто заборонили. До його показу в Німеччині повернулися лише в 1956 році, хоча одразу після виходу фільм збирав повні зали глядачів у сусідніх Швейцарії, Франції та Нідерландах. Для бажаючих побачити цей фільм німців у цих країнах були навіть організовані спеціальні перевезення до найближчого кінотеатру потягами та автобусами.
• Фінальний кадр фільму, який став знаменитим, зняли в процесі монтажу. Нікого з акторів на знімальному майданчику вже не було, тому в кадрі видно руку самого режисера та сценариста Льюїса Майлстоуна.
• У фільмі було задіяно близько 2 000 акторів масовки. Багато з них були німцями, а конкретніше – колишніми солдатами німецької армії, які емігрували до США після І Світової війни.
• Льюїс Майлстоун віддав розпорядження з’ясувати, чи проживають в околицях Лос-Анджелеса емігранти, які закінчили І Світову війну ветерани німецької армії, щоб вони верифікували показану у фільмі форму німецької армії, спорядження тощо – з метою достовірності. Ветеранів виявилося так багато, що Майлстоун взяв деяких з них на ролі офіцерів німецької армії, які командували акторами масовки, зайнятими в ролях солдатів тієї ж німецької армії. У сцені, в якій у траншеї на передньому краї тягнуть зв’язок, зіграв колишній солдат німецької армії, який свого часу служив зв’язківцем.
• Режисер і сценарист Льюїс Майлстоун був буквально одержимий достовірністю та увагою до найдрібніших деталей, тож одного разу навіть довелося перервати зйомки, поки головний санітарний інспектор відповідного округу в штаті Каліфорнія не перевірив стан викопаних для зйомок траншей на предмет їх відповідності санітарним нормам.
• У фільмі в амплуа лінгвіста, який працював з акторами, був задіяний Джордж Кьюкор, який нещодавно був успішним театральним постановником на Бродвеї, і якому тільки належало стати знаменитим кінорежисером. В його обов’язки входило згладжування регіональних діалектів акторів, задіяних у фільмі, щоб американському глядачеві було простіше асоціювати їх з персонажами.
• На роль, яку зрештою зіграла Беріл Мерсер, спочатку взяли Сейзу Піттс, проте вона здебільшого асоціювалася у глядачів з комедійними ролями та персонажами, тож публіка на передпереглядах при її появі на екрані починала заздалегідь хихикати, і всі сцени з її персонажем перезняли з Мерсер.
• Міністр внутрішніх справ нацистської Німеччини Вільгельм Фрік (1877-1946) заборонив фільм на тій підставі, що він нібито виставляє всіх німців боягузами. По іронії долі в сусідній Польщі цей же фільм оголосили поза законом як виключно «прогерманський».