Справжнє сімейне кіно, майстерна екранізація твору Філіпа Стерна "Найбільший подарунок". Головний герой фільму Джордж Бейлі настільки засмучений незліченними проблемами та несподіваним боргом, що думає про самогубство напередодні Різдва. Врятувати його може тільки диво, і воно приходить у вигляді ангела Кларенса, якому конче необхідні крила. Кларенс веде Джорджа, упевненого, що світ без нього нічого б не втратив, стежками його життя, демонструючи наскільки його існування важливе чи не для кожного мешканця містечка Бедфорд Фолз. "Це дивовижне життя" — фільм про надію, яка ніколи не повинна згасати, про добро і любов, про Різдво, яке здатне змінити все!

Що залишилося за кадром

З 1970-х років у Сполучених Штатах фільм регулярно транслюють провідними телеканалами у різдвяний вечір (24 грудня).
У одній із сцен акторці Донні Рід (1921-1986) потрібно було розбити каменем вікно, і режисер Френк Капра (1897-1991) найняв снайпера, щоб той за сигналом стрілянув у вікно. На загальний подив, Рід сама розбила вікно. Вона грала в бейсбол у школі, тому мала хорошу руку.
Режисер Френк Капра уважно ставився до кожного кадру. У ключовій сцені фільму, де Джордж у відчаї сидить у барі і молиться Господу про порятунок, актор цієї ролі Джеймс Стюарт (1908-1997) був близький до нервового зриву. Він розплакався. Капра цього не очікував, і камери були розташовані на певній відстані від актора. Емоції Стюарта справили на режисера таке враження, що він попросив актора знову зіграти цю сцену точно так само, щоб він міг зняти її крупним планом. Стюарт відмовився, заявивши, що сльози були не навмисними, а справжніми. Зрештою, Капра віддав плівку в лабораторію, де безліч разів вирізав і збільшував кадри, поки у нього не вийшов крупний план. Саме тому ця сцена, порівняно з усіма іншими сценами фільму, виглядає такою "зернистою".
Коли п'яний персонаж, якого зіграв Томас Мітчелл (1892-1962), виходить з дому, судячи зі звуків, він натрапив на сміттєві баки на тротуарі. Насправді, хтось із присутніх на знімальному майданчику випадково скинув цілий піднос з реквізитом саме в той момент, коли Мітчелл вийшов із кадру. Стюарт розсміявся, на що Мітчелл відповів словами: "Так, у мене все гаразд", чого не було зазначено в сценарії. Режисер Френк Капра вирішив залишити цей дубль у фільмі, а тому, хто скинув піднос, було виплачено 10 доларів премії.
Джеймс Стюарт дуже хвилювався через сцену з поцілунком, оскільки це був його перший поцілунок перед камерою після повернення в Голлівуд з війни. Зйомки вирішили проводити без репетицій. Стюарт відіграв цю сцену так добре з першого дублю, що пристрасні обійми, які супроводжували поцілунок, довелося вирізати через цензуру.
Стіни спортивного залу відкриваються, і внизу виявляється басейн. Цю сцену знімали в школі в районі Беверлі-Хіллз, яка досі функціонує разом із басейном.
Під час зйомок цього фільму, сніг на екрані імітували, використовуючи кукурудзяні пластівці, пофарбовані в білий колір. Їхнє падіння було досить гучним, тому репліки акторів доводилося записувати пізніше та накладати на зображення. Режисер Френк Капра хотів записати звук безпосередньо під час зйомок, тому для створення снігу використовували піну для пожежогасіння, мило та воду. Після цього, щоб отримати неслышний снігопад, отриману суміш під великим тиском пропускали через спеціальний пристрій. Для зйомок цього фільму було використано понад 22 000 літрів цієї нової суміші. Американська кіноакадемія нагородила відділ спецефектів кінокомпанії "RKO" премією за винахід нового складу для створення снігу під час зйомок.
Сем заробляє гроші на виробах з пластику, а Гаррі влаштовується інженером на скляну фабрику свого тестя. Обидві ці обставини відображають минуле самого режисера Френка Капри. За освітою він – хімік-технолог. Не маючи можливості знайти роботу за фахом, він, як і герой цього фільму, протягом багатьох років вважав себе невдахою.
Декорації містечка Бедфорд Фоллс будували протягом двох місяців, і вони стали одними з найдовших декорацій в історії американського кінематографа. Вони займали площу 4 акра землі, що належала кінокомпанії "RKO". У них були вітрини 75 магазинів та інших будівель, центральна вулиця, промислова зона, великий житловий район і район трущоб. Центральна вулиця мала довжину понад 250 метрів і проходила через три міські квартали.
Сюжет фільму розгортається приблизно на Різдво, але зйомки проходили у розпал літньої спеки. В певний момент спека стала настільки нестерпною, що Френк Капра був змушений оголосити вихідний день.
Сцену на мосту, де Кларенс рятує Джорджа, знімали на відкритому майданчику, коли температура повітря була вище 30 градусів за Фаренгейтом. Саме тому в деяких сценах видно, як Джеймс Стюарт спітнів.
Глядач залишається в невіданні щодо долі містера Поттера після того, як він звинуватив Джорджа у присвоєнні 8000 доларів, які дядько Біллі випадково поклав містеру Поттеру в газету. Для того часу це досить незвично, адже так званий "Кодекс Хейса" (етичний кодекс виробництва фільмів у Голлівуді) вимагав, щоб у фіналі фільму або винуватець зазнав покарання за скоєне, або спокутував свою провину.
Коли п’яний персонаж Томаса Мітчелла (1892-1962) виходить з дому, судячи зі звуків, він наткнувся на сміттєві баки на тротуарі. Насправді, хтось із присутніх на знімальному майданчику впустив цілий піднос з реквізитом якраз у той момент, коли Мітчелл вийшов з кадру. Стюарт розреготався, на що Мітчелл відреагував словами «Зі мною все гаразд», чого в сценарії не було. Режисер Френк Капра вирішив залишити цей дубль у фільмі, а тому, хто впустив піднос, видав $10 в якості премії.

Вам сподобався фільм?