Останнє танго в Парижі

Ultimo tango a Parigi (1972)

Хронометраж: 2:9 (129 хв)

6.967/10
1171

6.8/10
62000

Всё про фільм

Відео 2

Фото 21

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1972-10-14

Країна

Франція, Італія

Продакшн

United Artists, PEA, Les Productions Artistes Associés

Жанр

Драма, Мелодрама

Бюджет

$1 250 000

Збори

$96 144 000

Сайт

Режисер

Бернардо Бертолуччі

Актори

Марлон Брандо, Марія Шнайдер, Кетрін Брейлат, Вероніка Лазар, Жан-П'єр Лео, Гітт Магріні, Марі-Елен Брейя, Марія Мічі, Джованна Галлетті, Катрін Аллегрет
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Альберто Грімальді

Оператор

Вітторіо Стораро

Композитор

Гато Барб'єрі

Художник

Кастинг

Монтаж

Франко Аркаллі, Роберто Перпіньяні
Вся команда (13)

• Повна версія фільму триває 136 хвилин.
• Марлон Брандо після цього фільму протягом 20 років не розмовляв з Бернардо Бертолуччі.
• Початкова режисерська версія фільму тривала понад чотири години.
• Багато реплік Пола були імпровізацією Марлона Брандо, якому не подобалися фрази його героя, прописані в сценарії.
• Актор Жан-П'єр Лео, який зіграв роль Тома, так боявся зустрітися з Марлоном Брандо, що всі сцени за його участю знімали по суботах, коли Брандо не працював. Зрештою, за весь час виробництва фільму Лео так і не познайомився з легендарним актором.
• На головні ролі розглядалися Жан-Луї Трентіньян та акторка Домінік Санда, але обидва актори відмовилися від участі у фільмі.
• Спочатку музику до фільму мав написати композитор Астор П'яццолла, який навіть написав для Бертолуччі демо-версію аргентинського танго. Але зрештою режисер віддав перевагу джазовому композитору Гато Барб'єрі, вважаючи його музику більш чуттєвою.
• Цікаво, що образ Тома Бернардо Бертолуччі навмисно створювався як пародія на одного з ідеологів французької нової хвилі, режисера Франсуа Трюффо.
• За словами режисера Бернардо Бертолуччі, задум стрічки народився з його власної сексуальної фантазії — «зустріти на вулиці прекрасну незнайомку і зайнятися з нею сексом без жодних зобов'язань, так і не дізнавшись навіть її імені».
• Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі в Нью-Йорку 14 жовтня 1972 року.
• Після того, як фільм «Останнє танго в Парижі» вийшов у Європі, в суді італійського міста Болонья було відкрито справу щодо «поширення порнографії» на Бернардо Бертолуччі, Марлона Брандо, Марію Шнайдер та продюсера стрічки Альберто Гримальді. Незабаром усі звинувачення з кінематографістів було знято, покарали лише Бернардо Бертолуччі, якого було позбавлено в Італії цивільних прав, включно з правом голосувати на виборах протягом п’яти років.
• Шведський режисер Інгмар Бергман після перегляду картини заявив, що вся історія мала б сенс, якби головними героями були двоє геїв. Бернардо Бертолуччі відповів, що вважає цю критику заслуженою. Цікаво, що варіант з гомосексуальними відносинами в центрі фільму справді міг відбутися. Така задумка була однією з альтернативних ідей основної версії сценарію фільму.
• Через десять років після прем’єри фільму, у 1982 році студія United Artists випустила нову версію стрічки, яка отримала рейтинг R, замість рейтингу X, який було присвоєно фільму Бертолуччі в 1972 році. Цікаво, що в новій версії фільм «Останнє танго в Парижі» став коротшим лише на одну хвилину.
• Фільм було заборонено до показу в Італії (1972—1986), Португалії (1973—1974), а також у Сінгапурі, Новій Зеландії та Республіці Корея.
• Найбільш відома еротична сцена фільму була імпровізацією Бертолуччі та Брандо, які вирішили змінити сценарій в останню хвилину і не стали її попереджати. Акторка Марія Шнайдер зізналася, що після зйомок вона перебувала в стані шоку, а її сльози в кадрі були справжніми.
• Первинна режисерська версія фільму тривала понад чотири години, а повний варіант має хронометраж 136 хвилин.
• Після зйомок Марлон Брандо 20 років не розмовляв з Бернардо Бертолуччі.
• Багато реплік Пола були імпровізацією Марлона Брандо, якому не подобалися фрази його персонажа.
• Жан-П'єр Лео, який зіграв роль Тома, так боявся зустрітися з Марлоном Брандо, що всі сцени з його участю знімалися по суботах, коли Брандо не працював. За весь час виробництва фільму Лео так і не познайомився з легендарним актором.
• На головні ролі розглядалися Жан-Луї Трентіньян та Домінік Санда, але обидва відмовилися.
• Спочатку музику мав написати Астор П'яццолла, який навіть написав для Бертолуччі версію аргентинського танго. Але зрештою режисер віддав перевагу джазовому композитору Гато Барб'єрі, вважаючи його музику більш чуттєвою.
• Образ Тома Бернардо Бертолуччі створював як пародію на одного з ідеологів французької нової хвилі — режисера Франсуа Трюффо.
• За словами режисера Бернардо Бертолуччі, задум картини народився з його власної сексуальної фантазії — зустріти на вулиці прекрасну незнайомку та зайнятися з нею сексом без всяких зобов'язань, і навіть не дізнавшись її імені.
• Після того, як фільм вийшов у Європі, в суді міста Болонья було відкрито справу на Бернардо Бертолуччі, Марлона Брандо, Марію Шнайдер та продюсера картини Альберто Гримальді за поширення порнографії. Незабаром всі обвинувачення були зняті, покарали лише Бернардо Бертолуччі, якого було позбавлено в Італії громадянських прав, включаючи право голосувати на виборах протягом п’яти років.
• Після перегляду картини режисер Інгмар Бергман заявив, що історія мала б сенс, якби головними героями були два геї. Бернардо Бертолуччі відповів, що вважає цю критику заслуженою. Історію з гомосексуальними відносинами розглядав він як один з варіантів сценарію.
• У 1982 році, через десять років після прем'єри фільму, студія United Artists випустила нову версію картини, яка отримала рейтинг R, замість рейтингу Х. У новій версії фільм став коротшим лише на одну хвилину.
• Фільм був заборонений до показу в Італії (1972—1986), Португалії (1973—1974), а також у Сінгапурі, Новій Зеландії та Південній Кореї.
• Найвідоміша сцена фільму була імпровізацією Бертолуччі та Брандо, які вирішили змінити сценарій в останню хвилину і не стали попереджати Марію Шнайдер. Після зйомок вона перебувала у стані шоку, а її сльози в кадрі були справжніми.