Висунутий Президентом Сполучених Штатів на посаду Державного секретаря, Роберт Леффінгвелл з’являється перед комітетом Сенату, очолюваним ідеалістичним сенатором Брігом Андерсоном, який має вирішити, чи є він відповідною кандидатурою на цю посаду.

Що залишилося за кадром

Режисер Отто Премінджер (1905-1986) запропонував роль сенатора-південця Мартіну Лютеру Кінгу (1929-1968), вважаючи, що так буде правильно, незважаючи на те, що в ті часи чорношкірих сенаторів у США просто не було. Кінг серйозно подумав над пропозицією і відмовився, розсудивши, що це зашкодить руху за громадянські права.
Отто Премінджер взяв на одну з ролей у фільмі Пітера Лоуфорда (1923-1984) тому, що той мав доступ до сім'ї Кеннеді. Лоуфорд приводився свояком Джону Ф. Кеннеді (1917-1963), а той, у свою чергу, був палким шанувальником кіно, якому подобалося, що в Білому домі працює знімальна група.
Практично кожен персонаж фільму списаний з реально існуючої людини. Прообразом Лейфа Сміта послужив Джон Ф. Кеннеді, прообразом Орріна Нокса – сенатор Роберт А. Тафт (1889-1953), прообразом Фреда Ван Аккермана – сенатор Джозеф Маккарті (1908-1957), а президент списаний з Франкліна Д. Рузвельта (1882-1945). Навіть в основі випадку з шантажем сенатора Андерсона і того, як все вирішилося, лежали реальні події. Опис ситуації з Леффінгуеллом ґрунтується на свідченнях Комісії Палати представників Конгресу США з розслідування антиамериканської діяльності, які дав Елджер Хісс (1904-1996). Харлі Хадсон списаний з Гаррі С. Трумена (1884-1972).
В основу опису спроби шантажу покладена ситуація з сенатором від штату Вайомінг Лестера К. Ханта (1892-1954), якого шантажували члени Республіканської партії. Сенатор Стайлз Бріджес заявив Ханту, що якщо той знову висуне свою кандидатуру, в пресу просочаться подробиці затримання сина Ханта. Хант погодився піти у відставку, а через 11 днів вчинив самогубство в будівлі Капітолію.

Вам сподобався фільм?