Іван Васильович змінює професію

Иван Васильевич меняет профессию (1973)

Хронометраж: 0:0 (0 хв)

7.893/10
393

8.2/10
20000

Всё про фільм

Відео 2

Фото 19

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1973-09-17

Країна

Продакшн

Mosfilm

Жанр

Комедія, Фантастика

Бюджет

$0

Збори

$0

Сайт

Режисер

Леонід Гайдай

Актори

Олександр Дем'яненко, Юрій Яковлєв, Леонід Куравльов, Савелій Крамаров, Наталя Селезньова, Наталя Крачковська, Наталя Кустинська, Володимир Етуш, Михайло Пуговкін, Сергій Філіппов
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Владлен Бахнов, Леонід Гайдай

Продюсер

Arkadiy Ashkinazi

Оператор

Віталій Абрамов

Композитор

Олександр Зацепін

Художник

Кастинг

Монтаж

Клавдія Алєєва
Вся команда (28)

• Фільм знято за п'єсою Михайла Булгакова "Іван Васильйович".
• Цар Іван Васильович Грозний у сучасній Москві слухає на магнітофоні пісню Висоцького "Ех, раз, ще раз".
• Кримський хан дійсно здійснив набіг на Ізюмським шляхом у 1571 році. Він був таким руйнівним, що спалив Москву в травні 1571 року. Наступного року кримський хан зазнав поразки в битві під Молодами.
• Сцену телефонної розмови Жоржа з Шпаком, де голос Жоржа звучить "жіночим", озвучує Наталія Кустинська; пісню "Розмова про щастя" виконує Валерій Золотухін.
• Цей фільм займає 17-е місце за відвідуваністю серед усіх вітчизняних фільмів в історії радянського кінопрокату.
• Юрієм Нікуліним, Георгієм Віцином або Євгеном Лєбєдєвим міг би стати Іван Васильйович.
• Роль Милослава могла б виконати Андрій Міронов, Георгій Юматов, Сергій Ніконенко або Георгій Бурков.
• Софію Ротару запросили записати пісню "Звенит январская вьюга", але її виконання, через досить низький голос, не підійшло для комедійного жанру фільму.
• У закордонному прокаті фільм мав назву "Іван Грозний: Подорож у майбутнє".
• Перший варіант сценарію Гайдай писав для Юрія Нікуліна, який, прочитавши його, відмовився зніматися, пояснивши це тим, що рік зйомок буде витрачено даремно і фільм просто залежатиме на полиці.
• На роль Зіни пробувалися одразу три Наталі: Селезньова, Ґундарьова та Гвоздікова.
• У фільмі звучить пісня "Пісня про зайців" ("А нам все одно...") у виконанні Юрія Нікуліна з фільму "Брильянтна рука", знятого Леонідом Гайдаєм у 1968 році.
• Художники з костюмів запозичили наряди з картини Сергія Ейзенштейна "Іван Грозний", а для героїні Селезньової костюми шив молодий дизайнер В'ячеслав Зайцев.
• Гонорари за зйомки: Леонід Гайдай – 7948 рублів (5948 рублів за зйомки плюс 2000 рублів за сценарій). За іншими даними, загальний гонорар режисера становив 18 000 рублів, що стало однією з причин закриття експериментального творчого об'єднання "ЕТО", створеного як досвід комерційного кінематографу; Юрій Яковлєв – 4350 руб.; Леонід Куравльов – 2312 руб.; Олександр Дем'яненко – 1663 руб.; Савелій Крамаров – 1129 руб.; Михайло Пуговкін – 788 руб.; Володимир Етуш – 630 руб.; Наталя Селезньова – 362 руб.; Наталія Крачковська – 347 руб.; Сергій Філіппов – 258 руб.; Наталія Кустинська – 168 руб.; Анатолій Подшивалов – 139 руб.; Ніна Маслова – 101 руб.
• Через синєць під оком Ніна Маслова постійно змушена була опускати погляд під час сцени на бенкеті, що зрештою пішло на користь її ролі – цей прийом додавав королеві певної грайливості.
• На питання Бунші цариця відповідає: "Марфа Василівна, я". Це може бути лише Марфа Василіївна Собакіна, яка була дружиною Івана IV Грозного всього 15 днів. Таким чином, Жорж Мілославський та Іван Васильович Бунша перебували у Старій Москві в один з днів між 28 жовтня і 12 листопада 1571 року. 13 листопада Марфа Собакіна померла.
• Фільм був переозвучений Гайдаєм через цензурні правки у кількох епізодах. Перший випадок: під час царського бенкету Бунша питає Милославського: "Хто буде платити?". Той відповідає (за цензурою): "Ну, принаймні, не ми", тоді як в оригіналі, задумом Гайдая, це було б: "Народ, народ, батьку". Другий випадок: сцена допиту Івана Грозного у міліції: "Місце проживання", цар відповідає: "У палатах". Згідно з задумом Гайдая, це мало бути: "Москва – Кремль".
• Сцени переслідування "прибульців з майбутнього" були зняті у місті Ростов Великий, що розташоване в Ярославській області.
• Бунша, переодягнений у костюм короля, промовляє до шведського посла фразу "Гітлер капут", але за рухом його губ можна прочитати слова "Мир, дружба".
• Зіна (дружина Шуріка), доглядаючи за Іваном Грозним у квартирі, каже: "Хто знає, що можуть подумати!", але по її губах читається: "Вас тут можуть побачити!".
• У одного з моментів фільму глядачеві може здатися, що сталася помилка у озвученні. Коли Бунша питає Мілославського, як він потрапив до квартири Шпака, той відповідає: "Та досить вас, які вульгарні питання!", при цьому рот у Мілославського закритий. Насправді, цю фразу говорить не Мілославський, а Шурик, який перебуває в той момент поза кадром (голоси Куравльова та Дем'яненка дійсно схожі).
• Кумедний образ самозванного царя був сприйнятий як глузування над Іваном Грозним, і тому з фільму було вилучено епізод, де цар смажив котлети на кухні Тимофєєва.
• На ручці, яку Милославський вкрав у Шпака і подарував послу, було зображено оголену жінку. Кадри з оголеними жіночими фігурами були вирізані з фільму, оскільки тоді існувала заборона на показ таких сцен. Після внесення всіх змін тривалість фільму зменшилася на 10 хвилин, але досі оригінальна негативна копія фільму зберігається у кіностудії "Мосфільм".
• Додатковий номер телефону "3-62", який називає Жорж Мілославський, коли телефонує на роботу Шпаку, відповідає ціні пляшки звичайної горілки в СРСР. У цьому епізоді простежується паралель із фільмом "Брильянт рука", де режисер використовував такий самий прийом, зашифрувавши ціну пляшки горілки у номері автомобіля. У п'єсі додатковий номер – 501.
• Фраза "Громадяни! Зберігайте гроші в ощадному банку", яку озвучив Л. Куравльов, була записана в сценарії, а її продовження – "...якщо, звичайно, вони у вас є" – це імпровізація актора.
• У фільмі "Іван Грозний" звучить фраза: "У мене теж був такий один – зробив крила. Я посадив його у бочку з порохом – нехай полетить!" Це має певні історичні паралелі. Відомо, що Іван Грозний наказав підірвати боярина Казарінова-Голохвастова, який прийняв схиму, щоб уникнути страти, на бочці пороху, мотивуючи це тим, що схимонахи – ангели, і тому повинні літати до неба.
• Під час сцени допиту Іван Васильович, відповідаючи на питання про рік народження, каже: "Тисяча п'ятсот тридцять третій від Різдва Христового", хоча Іван Грозний народився 25 серпня 1530 року, а літочислення "від Різдва Христового" було впроваджено Петром I лише у 1700 році. До цього на Русі використовували літочислення "від створення світу". Таким чином, відповідь Івана Васильовича мала звучати як "Рік сім тисяч тридцять восьмий від створення світу".
• Скіпетр і держава, які тримає в руках Бунша (і які зображені на іконі), як символ царської влади, з'явилися на сто років пізніше подій, що відбувалися, у XVII столітті.
• У ліфті ("Замурували, демони!") цар хреститься трьома пальцями. До 1653 року православні християни хрестилися двома пальцями.
• Поліція прибула на місце злочину, де було скоєно крадіжку з квартири, використовуючи автомобіль Державної автомобільної інспекції.
• Милославський та Бунша тікають від стрільців, не зачинивши скриню, звідки вони взяли одяг. Упавший шолом лежить на підлозі. Коли Милославський повертається, щоб зачинити скриню, шолом знову опиняється на обладунках.
• Коли Бунша ховається у скрині під час переслідування стрільцями разом із Мілославським, він змінює положення свого тіла навпроти, залишаючись всередині тісної скрині.
• Фільм знятий за п’єсою Михайла Булгакова «Іван Васильович».
• У фільмі звучить «Пісня про зайців» («А нам все одно…») у виконанні Юрія Нікуліна з знятого Леонідом Гайдаєм у 1968 році фільму «Діамантова рука».
• Художники по костюмах царські наряди позичили з картини «Іван Грозний» Сергія Ейзенштейна, а для героїні Селезньової шив костюми молодий модельєр В’ячеслав Зайцев.
• Гонорари за зйомки: Леонід Гайдай — 7948 рублів (5948 рублів за зйомки плюс 2000 рублів за сценарій). За іншими даними, загальний гонорар режисера склав 18 000 рублів, що стало однією з причин закриття експериментального творчого об'єднання «ЕТО», створеного як досвід комерційного кінематографа; Юрій Яковлєв — 4350 руб.; Леонід Куравльов — 2312 руб.; Олександр Дем'яненко — 1663 руб.; Савелій Крамаров — 1129 руб.; Михайло Пуговкін — 788 руб.; Володимир Етуш — 630 руб.; Наталія Селезньова — 362 руб.; Наталія Крачковська — 347 руб.; Сергій Філіппов — 258 руб.; Наталія Кустинська — 168 руб.; Анатолій Подшивалов — 139 руб.; Ніна Маслова — 101 руб.
• На запитання Бунші цариця відповідає: «Марфа Василівна я». Це може бути лише Марфа Василівна Собакіна, яка була дружиною Івана IV Грозного всього 15 днів. Таким чином Жорж Мілославський та Іван Васильович Бунша перебували в стародавній Москві в один із днів між 28-м жовтня та 12-м листопада 1571 року. 13 листопада Марфа Собакіна померла.
• Зіна (дружина Шурика), піклуючись про Іоанна Грозного у квартирі, промовляє: «Мало що можуть подумати!», але по губах читається: «Вас тут можуть побачити!»
• В один з моментів фільму глядачеві може здатися, що була допущена помилка озвучування. Коли Бунша запитує Мілославського, як він потрапив у квартиру Шпака, той відповідає: «Та ну вас до біса, що за вульгарні питання!», при цьому рот у Мілославського закритий. Насправді, цю фразу говорить не Мілославський, а Шурик, який перебуває в той момент за кадром (голоси Куравльова і Дем’яненка, справді схожі).
• У фільмі Іван Грозний промовляє фразу: «У мене ось теж один такий був — крила зробив. Я його на бочку з порохом посадив — хай полетає!» Це має певні історичні паралелі. Відомо, що боярина Казаринова-Голохвастова, який прийняв схиму, щоб уникнути страти, Іван Грозний звелів підірвати на бочці пороху, на тій підставі, що схимники — ангели, а тому повинні летіти на небо.