Операція «И» та інші пригоди Шурика

Операция «Ы» и другие приключения Шурика (1965)

Хронометраж: 1:35 (95 хв)

7.493/10
506

8.4/10
16000

Всё про фільм

Відео 1

Фото 21

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1965-07-24

Країна

Продакшн

Mosfilm

Жанр

Комедія, Мелодрама, Кримінал

Бюджет

$0

Збори

$0

Сайт

Режисер

Леонід Гайдай

Актори

Олександр Дем'яненко, Михайло Пуговкін, Aleksei Smirnov, Юрій Нікулін, Георгій Віцін, Євген Моргунов, Наталя Селезньова, Vladimir Basov, Vladimir Vladislavskiy, Еммануїл Геллер
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Леонід Гайдай, Moris Slobodskoy

Продюсер

Оператор

Konstantin Brovin

Композитор

Олександр Зацепін

Художник

Кастинг

Монтаж

Valentina Yankovskaya
Вся команда (23)

• За сюжетом новел дія відбувається в місті Заріченську.
• Гонорари за зйомки: Леонід Гайдай — 2375 рублів, плюс 1500 за співпрацю у написанні сценарію; Олександр Дем'яненко — 3376 рублів; Олексій Смирнов — 875 рублів; Михайло Пуговкін — 875 рублів; Наталія Селезньова — 450 рублів; Георгій Віцин — 1620 рублів; Юрій Нікулін — 1620 рублів; Євген Моргунов — 810 рублів.
• Автобус, в якому Шурик побився з Верзилою, — ЗіЛ-158. Зараз такий автобус є в колекції Музею пасажирського транспорту Москви.
• В новелі «Зачарування» Шурик і дівчина їдуть трамваєм Татра-Т3 бортовий номер 530. Цей вагон належав до однієї з перших партій цих трамваїв, на відміну від пізніших «Татр», він мав лише двоє дверей. Також у кадр потрапив трамвай МТВ-82А у типовому забарвленні (з низхідною червоною смугою).
• Фільм був лідером прокату в 1965 році (69,6 мільйонів глядачів).
• У 1965 році на фестивалі короткометражних фільмів у Кракові новелі «Зачарування» було присуджено приз «Срібний дракон Вавеля».
• Фільм знімався в Ленінграді, в павільйонах Мосфільму, в районі Свиблово та в районі МДУ (Москва), а також в Одесі. Крім того, в кадрах новел можна досить детально розгледіти архітектуру Москви 1960-х років.
• Посідає 7-ме місце за відвідуваністю серед вітчизняних фільмів за всю історію радянського кінопрокату.
• На роль прораба пробувався Володимир Висоцький.
• Під час зйомок в Одесі частина акторів — Олексій Смирнов, Георгій Віцин та Євген Моргунов паралельно знімались у Володимира Архангельського в новелі «Скелет Аполлона» (з кіноальманаху «Буває і так» (1965)). Знімальні групи обох фільмів проживали в одному готелі.
• Після успіху свого попереднього фільму «Ділові люди» режисер Леонід Гайдай вирішив зняти фільм за оригінальним сценарієм на сучасну тему. З безлічі варіантів він обрав сценарій кінокомедії під назвою «Несерйозні історії», написаний двома авторами: Яковом Костюковським та Морісом Слободським. Початковий варіант складався з двох новел, головним героєм яких був студент Владик Арьков — інтелігент у окулярах, який потрапляв у різні комічні ситуації та з честю з них виходив. У першій новелі він перевиховував похмурого та неписьменного типа, а в другій влаштовувався репетитором і готував до вступу в інститут бешкетника Ілюшу.
• З 1 червня 1964 року розпочалися кінопроби акторів на головні та епізодичні ролі. Найскладнішими виявилися пошуки виконавця Владіка, якого цензори попросили замінити іншим ім'ям, побачивши аналогію з іменем Леніна. В результаті персонаж став Шуріком. Гайдай переглянув понад сотню кандидатів, серед яких були: Олег Відов, Всеволод Абдулов, Віталій Соломін, Євген Петросян, Сергій Ніконенко, Євген Жариков, Геннадій Корольков, Іван Бортник, Валерій Носик, Олександр Збруєв. Велися переговори і з Андрієм Міроновим. В результаті художня рада студії зупинилася на кандидатурі Валерія Носика, хоча сам Гайдай сумнівався. Випадково побачивши фотографію молодого актора Олександра Дем'яненка, Гайдай відправився 11 липня до Ленінграда на особисті переговори. Обидва залишилися задоволені один одним. Потім актор згадував: «Я як прочитав сценарій «Операції «И»», зрозумів, що фільм приречений на успіх. Нічого подібного в нашому кіно тоді не було». У фільмі Валерій Носик все ж знявся — він зіграв епізодичну роль студента на іспиті.
• У ролі тривожної дівчинки Лєни з новели «Операція „И“» знялася дочка поета Петра Градова та сестра актора Андрія Градова Тетяна. На роль тунеядця Феди Гайдай спочатку запросив Михайла Пуговкіна, але після двотижневого роздуму той віддав перевагу ролі прораба на будівництві, посилаючись на непридатні зріст і комплекцію.
• Після фільмів «Пес Барбос і незвичайний крос» та «Самогонщики» Гайдай припинив творчу співпрацю з композитором Микитою Богословським. З фільму «Операція „И“ та інші пригоди Шурика» розпочалася спільна робота з Олександром Зацепіним, тоді ще маловідомим композитором. Згодом жоден відомий фільм Леоніда Гайдая не обходився без музики та пісень цього композитора.
• Леонід Гайдай був призваний в армію в 1942 році і спочатку служив у Монголії, де об'їжджав коней для фронту. Одного разу в частину приїхав військком для набору поповнення в діючу армію. На питання офіцера: «Хто в артилерію?» — Гайдай відповів: «Я!». Так само він відповідав на інші питання: «Хто в кавалерію?», «У флот?», «В розвідку?», чим викликав невдоволення начальника. «Та почекайте ви, Гайдай, — сказав військком, — Дайте оголосити весь список». Гайдай адаптував цей випадок для новели «Напарник».
• Багато жартівливих сценок були придумані під час зйомок самими акторами. Так, Юрій Нікулін придумав сцену, де Шурик «ранить» його героя (Балбеса) рапірою, і з його грудей тече «кров» (насправді червоне вино). Сцена зі скелетом, що клацає зубами, також була імпровізацією Нікуліна.
• У сцені боротьби героїв Дем'яненка та Нікуліна, коли останній штовхає ногою рейкову тележку, вона повертається назад, вдарившись об автомобільну шину. Однак, у наступному кадрі ми бачимо, що за тележкою, яка під'їжджає до Шурика, немає жодної шини.
• У новелі «Операція „И“» у сценці на ринку видно, що коли Балбес (Юрій Нікулін) висипає гроші з копилки за пазуху курточки, ці гроші потім висипаються з-під курточки і падають вниз.
• У момент, коли Юрій Нікулін розбиває пляшки на базі, він кладе собі в куртку пляшку, взяті з ящика, в правий карман. Але в сцені бою Шурика з Балбесом на шпагах, Шурик робить випад і пронизує пляшку, яка з'являється в лівому кишені.
• Під час зйомок в Одесі частина акторів — Олексій Смирнов, Георгій Віцин і Євген Моргунов паралельно знімалися у Володимира Архангельського в новелі «Скелет Аполлона» (з кіноальманаху «Буває і так» (1965)). Знімальні групи обох фільмів проживали в одному готелі.
• Після успіху свого попереднього фільму «Ділові люди» режисер Леонід Гайдай вирішив зняти фільм за оригінальним сценарієм на сучасну тему. З безлічі варіантів він вибрав сценарій кінокомедії під назвою «Несерйозні історії», написаний двома авторами: Яковом Костюковським і Морісом Слободським. Первісний варіант складався з двох новел, головним героєм яких був студент Владик Арьков — інтелігент-очкарик, який потрапляв у різні комічні ситуації і з честю з них виходив. У першій новелі він перевиховував похмурого і неписьменного типа, а в другій влаштовувався репетитором і готував до вступу в інститут оболтуса Ілюшу.
• З 1 червня 1964 року розпочалися кінопроби акторів на головні та епізодичні ролі. Найскладнішими виявилися пошуки виконавця Владіка, якого цензори попросили замінити іншим ім'ям, побачивши аналогію з іменем Леніна. В результаті персонаж став Шуріком. Гайдай переглянув понад сотню кандидатів, серед яких були: Олег Відов, Всеволод Абдулов, Віталій Соломін, Євген Петросян, Сергій Ніконенко, Євген Жариков, Геннадій Корольков, Іван Бортник, Валерій Носик, Олександр Збруєв. Велися переговори і з Андрієм Міроновим. В результаті художня рада студії зупинилася на кандидатурі Валерія Носика, хоча сам Гайдай сумнівався. Випадково побачивши фотографію молодого актора Олександра Дем'яненка, Гайдай відправився 11 липня до Ленінграда на особисті переговори. Обидва залишилися задоволені один одним. Потім актор згадував: «Я як прочитав сценарій «Операції „И“», зрозумів, що фільм приречений на успіх. Нічого подібного в нашому кіно тоді не було.» У фільмі Валерій Носик все ж знявся — він зіграв епізодичну роль студента на іспиті.
• У ролі неспокійної дівчинки Лєни з новели «Операція „И“» знялася дочка поета Петра Градова і сестра актора Андрія Градова Тетяна. На роль тунеядця Феди Гайдай спочатку запросив Михайла Пуговкіна, але після двотижневого роздуму той віддав перевагу ролі прораба на будівництві, пославшись на непридатні зріст і комплекцію.
• Після фільмів «Пес Барбос і незвичайний крос» і «Самогонщики» Гайдай припинив творчу співпрацю з композитором Микитою Богословським. З фільму «Операція „И“ і інші пригоди Шурика» почалася спільна робота з Олександром Зацепіним, тоді ще маловідомим композитором. Згодом жоден відомий фільм Леоніда Гайдая не обходився без музики і пісень цього композитора.
• Леоніда Гайдая призвали до армії у 1942 році, і спочатку він служив у Монголії, де вибирав коней для фронту. Одного разу до частини приїхав військком для набору поповнення до діючої армії. На питання офіцера: «Хто в артилерію?» — Гайдай відповів: «Я!». Так само він відповідав на інші запитання: «Хто в кавалерію?», «У флот?», «У розвідку?», що викликало невдоволення начальника. «Зачекайте, Гайдаю, — сказав військком, — Дайте оголосити весь список». Гайдай адаптував цей випадок для новели «Напарник».
• Багато жартівливих сценок були придумані під час зйомок самими акторами. Так, Юрій Нікулін придумав сцену, де Шурик «ранить» його героя (Балбеса) рапірою, і з його грудей тече «кров» (насправді червоне вино). Сцена зі скелетом, що клацає зубами, також була імпровізацією Нікуліна.