Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика

Кавказская пленница, или Новые приключения Шурика (1967)

Хронометраж: 1:22 (82 хв)

7.9/10
225

Всё про фільм

Відео 1

Фото 22

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1967-04-01

Країна

Продакшн

Mosfilm, Goskino USSR

Жанр

Комедія

Бюджет

$0

Збори

$0

Сайт

Режисер

Леонід Гайдай

Актори

Олександр Дем'яненко, Наталя Варлей, Юрій Нікулін, Георгій Віцін, Євген Моргунов, Володимир Етуш, Фрунзік Мкртчян, Руслан Ахметов, Ніна Гребешкова, Еммануїл Геллер
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Moris Slobodskoy, Yakov Kostyukovskiy

Продюсер

Оператор

Konstantin Brovin

Композитор

Олександр Зацепін

Художник

Кастинг

Монтаж

Valentina Yankovskaya
Вся команда (12)

• Радянська цензура заборонила наступну вступну сцену фільму, яку придумали Гайдай і Нікулін: Трус підходить до дерев’яного паркану і, озираючись, крейдою малює букву «Х». Слідом з’являється Балбес і дописує букву «У». Побачивши це неподобство, міліціонер заливається трелями свистка. Але Балбес, не розгубившись, дописує: «Художній фільм».
• Ідея фільму народилася після того, як Гайдай прочитав в одній з газет історію про викрадення дівчини закоханим джигітом у закавказькій республіці.
• На зйомках розпалася трійця Віцин – Моргунов – Нікулін. Артисти і так не дружили. А тут зазіявший Моргунов став вести себе зухвало. Одного разу він привів одну дівчину, а Гайдай під час перегляду відзнятого матеріалу попросив вийти всіх сторонніх з зали, дівчина захотіла встати, а Моргунов зупинив її і сказав, що це до неї не стосується, на що Гайдай заявив, що це якраз стосується дівчини Моргунова, після цього Гайдай в останніх сценах фільму, де героя Моргунова знято зі спини замінив його на дублера.
• Наталії Варлей не вдалося озвучити свою героїню Ніну. «Полонянка» говорить голосом Надії Рум’янцевої.
• Всі актори під час зйомок як божевільні намагалися придумати смішні фокуси. А все Гайдай: він створив «золотий фонд» з шампанського і за кожен придуманий трюк видавав автору пляшку.
• Спочатку фільм був заборонений. Цілком випадково його побачив Леонід Ілліч Брежнєв і дав дозвіл на показ.
• Пісеньку про ведмедів виконує Аїда Ведіщева.
• Фільм знімався в Криму (що можна помітити, наприклад, по кримських номерах на машинах), в Алушті, околицях Демерджі, в районі Масандри та Ай-Петрі та на Кавказі в Червоній Поляні (мимовільне купання в гірській річці).
• Спочатку фільм мав складатися з 2 новел: перша — «Кавказька полонянка», друга — «Снігова людина та інші», де за снігову людину себе видає трійця в особі Труса, Балбеса і Бувалого, щоб збити зі сліду міліцію.
• Посідає за відвідуваністю 4-те місце серед вітчизняних фільмів за всю історію радянського кінопрокату.
• Епізод, де героїня Наталії Варлей мала кілька хвилин заразливо сміятися, не виходив. Тоді Нікулін, Віцин і Моргунов під час зйомки раптом задерли майки і стали чухати животи, корча при цьому жахливі гримаси. Дубль зняли без сучка і задоринки.
• Наталії Варлей довелося навчитися водити машину і самій виконувати складні каскадерські трюки.
• А вже під кінець зйомок ледь не довелося переозвучувати половину фільму. Секретар партійної організації «Мосфільму» носив прізвище Сааков. А у фільмі був товариш Саахов. Реальний Сааков вважав, що поява в картині Саахова — прихована насмішка. І повелів прізвище замінити. Ситуацію врятував Нікулін. Він дістався до міністра культури СРСР Катерини Фурцевої і поскаржився, що за примхою однієї-єдиної людини доведеться витрачати величезні державні гроші. Фурцева вирішила проблему одним дзвінком на студію: «Припиніть цей ідіотизм!»
• Дерево старого грецького горіха під Демерджі, на якому сидів герой Нікуліна і кидав горіхи, після прем'єри фільму стало своєрідною пам'яткою Криму, і отримало назву «Нікулінський Горіх». Це дерево знаходиться біля південного схилу гори Демерджі, поруч з відомою «Долиною Привидів».
• Спочатку слова «Пісеньки про ведмедів» були такі: «Десь на білій крижині, там, де завжди мороз, чешуть ведмеді спини об земну вісь». Однак за наполяганням худради («у них що, блохи?») слова замінили на «Десь на білому світі,… Теряються спиною ведмеді…».
• У пісні «Якби я був султан» спочатку був ще один куплет («Якби всі три дружини мені налили по сто (варіант — Дозволить мені дружина кожна по сто), всього триста грамів — це дещо…»), але у фільм він не ввійшов. Повна версія епізоду пісні з цим куплетом була показана по телебаченню в «Блакитному вогнику» 1966 року, частина «Казки російського лісу».
• У сцені з пивом тверезому Георгію Віцину довелося випити цілу кружку справжнього пива. Спочатку Віцин категорично відмовився від пива і зажадав настой шипшини, але шипшина в кадрі виглядала непереконливо через відсутність шапки піни.
• Автомобіль, на якому їздила трійця Трус, Балбес і Бувалий — «Adler Trumpf», він випускався в Німеччині з 1932 по 1939 рік, мав привід на передні колеса і двигун об'ємом 1.6 л потужністю 48 к.с. Машина, яка знімалася у фільмі, була власністю Юрія Нікуліна і на момент зйомок була ґрунтовно перероблена: всі агрегати на ній були встановлені від «Москвича-407» (в фіналі погоні на колісному ковпаку автомобіля можна розгледіти напис «ЗМА»).
• Автомобіль, на якому їздив шофер Едик, є довоєнним шасі з кустарно виконаним кузовом, що нагадує за зовнішнім виглядом санітарний автомобіль ГАЗ-55, початок виробництва якого припадає ще на довоєнний період (1938—1945 роки випуску). В період, коли знімався фільм, такі автомобілі зустріти на вулицях радянських міст було вже практично неможливо.
• Автомобіль, на якому в кінці фільму їде героїня Наталії Варлей — рідкісний, експериментальний мікроавтобус «Старт», унікальний своїм склопластиковим кузовом. Всього було випущено близько 100 штук, до нашого часу в цілому стані дійшли одиниці — здебільшого це обумовлено саме специфічним матеріалом кузова.
• Юрій Нікулін і Євген Моргунов вважали багато в сценарії натягнутим і на цій підставі спочатку відмовилися брати участь у зйомках. Втім, режисеру фільму, Леоніду Гайдаю, вдалося їх переконати, обіцяючи спільно переробити сценарій у бік покращення.
• На роль Ніни довгий час не могли знайти підходящу акторку — довелося провести понад 500 фотопроб. В результаті вибір зупинили на Наталії Варлей.
• В процесі розробки сценарій багато разів змінювався цензурою. Так, довелося видозмінити фразу Труса «Хай живе радянський суд, найгуманніший суд у світі!» на «Хай живе наш суд, найгуманніший суд у світі!», оскільки перший варіант вважали насмішкою над радянським судом.
• Фразу Нікуліна «Бамбарбія! Кергуду!» використали Юрій Стоянов та Ілля Олейников у 1992 році для назви свого гумористичного серіалу «Кергуду» — прообразу передачі «Містечко».
• Для зйомок сцени «щеплення» Нікулін запропонував колоти Бувалого цирковим супершприцем («жанэ»). Звісно, його не втикали в м’яке місце Моргунова. Актора поклали з подушкою між ніг. Незважаючи на всі запобіжні заходи, Євген Олександрович спочатку не хотів ризикувати, але потім здався: «Коліть, чорт з вами… Але ж там все поруч, і якщо що…». Все пройшло відмінно: Олександр Дем’яненко виявився легким на руку і не промахнувся, зробивши сім дублів!
• Фокус з поворотом голови Віцина на сто вісімдесят градусів знімали в кілька прийомів. Перший: Віцин, опустивши папаху на обличчя, ворушить пальцями рук, складеними на грудях, — камера знімає, зупиняється. Другий: Віцин одягає піджак задом наперед, папаха на обличчі, пальці ворушаться — камера знімає, зупиняється. А ці кадри «розбивають» ще одним шматком, де знятий потилиця Георгія Михайловича: спочатку під папахою, а потім коли її зсувають догори.
• Цензура забракувала і епізод, коли Фрунзик Мкртчян на репліку «дружини», мовляв, як же ти зміг вкрасти таку дівчину, відповідає: «А в сусідньому районі жених вкрав члена партії!». Вихід знайшов Нікулін: «Все діло в акценті Мкртчяна. Давай я за нього скажу». В устах Балбеса, що спльовує арбузне насіння, фраза прозвучала настільки по-дурному, що не кидала тіні на жодного партійця. Одразу всім ставало ясно: Балбес — брехун, і немає правди в словах його.
• У сцені торгу в кабінеті Саахова, герой Мкртчяна говорить фразу — «Але ж ти ж не козу отримуєш!». У цій фразі слово «отримуєш» озвучив інший актор.
• Спочатку для епізоду, в якому Шурик у спальному мішку падає в гірську річку, а Ніна кидається його рятувати, запросили дівчину-каскадера, але та несподівано для всіх почала... тонути. З’ясувалося, дівчина так сильно хотіла зніматися в кіно і збрехала, що вміє плавати. Наталя Варлей все зробила сама.
• Той момент, коли Ніна і Шурик на березі тремтять від холоду, не був постановочним — вода дійсно була крижаною. А щоб артисти не захворіли, після крику «Стоп!» парочку напоїли чистим спиртом.
• Прізвище Саахова для героя Володимира Етуша було змінено майже перед зйомками. У сценарії героя звали Охохов, на що опосередковано вказують щонайменше два факти: 1) фраза дядька Джабраїла в сцені «розмови» з Ніною («Або вийдеш звідси дружиною товариша Саахова… Ах, який жених! (в оригіналі «Або вийдеш дружиною товариша Ох… Ох, який жених!»)) 2) на 17 хвилині фільму демонструється табличка на дверях кабінету «Завідувач Райкомгоспу тов. Саахов Б.Г.», причому видно, що слово «Саахов» написано на наклеєному поверх таблички папері (або додано на монтажі), а ініціали «Б.Г.» були на табличці спочатку. Однак у Міністерстві культури опинився високий номенклатурний працівник з прізвищем Охохов, який вимагав негайно змінити ім'я негативного героя. Але й прізвище Саахова також вимагали змінити, і з тієї ж самої причини — цього разу в партійній організації «Мосфільму» знайшовся великий чиновник з прізвищем Сааков. Юрій Нікулін випадково розповів про це міністру культури Катерині Олексіївні Фурцевій, на що та розсердилася: «А якби його назвали Івановим? У нас в Мінкульті — 180 Іванових! І що тепер? Дурака не можна називати Івановим? Залишити як є!»
• Незважаючи на назву фільму та створені у фільмі образи, сам фільм знімався не на Кавказі, а в Криму, основне місце зйомок: центр міста Алушта та долина Привидів біля підніжжя Демерджі. Крім цього, у фільмі зустрічаються епізоди, зняті у місті Сімферополі (психлікарня), на вершині Ай-Петрі (автомобіль, зупинений Шуриком з Ніною) та на Кавказі, в Адлерському районі Сочі на річці Мзи́мта (гірська річка, в якій Ніна рятує Шурика, та прірва з вікна кімнати Ніни).
• Горішина, з якої Нікулін кидався недозрілими волоськими горіхами («Горіх Нікуліна») та великий прямокутний камінь з іншого к/ф Гайдая «Спортлото-82», який обходить Сан Санич, знаходяться на відстані всього кількох метрів один від одного.
• Через те, що до початку кар'єри акторки Наталя Варлей працювала в цирку канатохідкою, їй добре давалися трюкові сцени. Однак у її випадку проблему становили ігрові сцени через відсутність акторських навичок. У випадку Саахова виникли розбіжності у поглядах на образ персонажа між Леонідом Гайдаєм та виконавцем ролі Саахова Володимиром Етушем. Якщо Етуш сприймав свого персонажа завжди серйозною людиною, зокрема, не розуміючи, як могли відкинути його залицяння та облити вином, то Гайдай хотів зробити гротескний образ.
• Під час наради в будинку Джабраїла після репліки Труса «Ви даєте нереальні плани!» Балбес підхоплює — «Це як його… волюнтаризм!», на що йде гнівна відповідь Джабраїла: «У моєму домі не висловлюватися!». Річ у тому, що однією з причин усунення Хрущова, що трапилася за рік до цього, було звинувачення у волюнтаризмі, і це слово було одним з головних політичних лайок того часу. Той факт, що репліку не було прибрано з фільму після перегляду його Брежнєвим, може свідчити, що жарт йому сподобався.
• У сцені виконання пісні «Якби я був султаном…» на дачі Саахова, показано комбіновану телерадіоустановку «Кристал-104». Вона об'єднувала в загальному корпусі телевізор з екраном 53 см по діагоналі, всехвильовий радіоприймач найвищого класу, електропрогравач і магнітофон. Випускав ці апарати Московський телевізійний завод у 1958—1959 рр. дуже невеликою серією (кілька сотень штук).
• В епізоді, коли Ніна намагається вибратися з кімнати в будинку товариша Саахова, вона б'є по дверях туфлями з чорною підошвою, які залишають на них дві помітні чорні позначки. На наступних кадрах, коли заходять герої Віцина та Нікуліна — двері абсолютно чисті.
• В самому кінці фільму Шурик з ослом і Ніна йдуть дорогою. Ніна зупиняє маршрутне таксі, яке зупиняється так, що видно ноги всіх трьох героїв. Потім ноги зникають, тобто в таксі сіли всі троє, таксі рушає з місця, а в наступному кадрі показано таксі, що від'їжджає, та Шурика, що їде слідом на ослі, хоча він щойно сів у таксі.