Голлівудська акторка, залежна від наркотиків, Сюзанн Вейл котиться по похилій площині. Після перебування в центрі детоксикації її кінокомпанія наполягає, як на умові продовження співпраці, на тому, щоб вона жила зі своєю матір’ю, колись зіркою, а нині – затятою п’яницею. Така ситуація – погані новини для Сюзанн, яка роками намагалася вийти з-під тіні матері, і яка досі ставиться до неї як до дитини. Попри ці та інші проблеми, Сюзанн починає бачити кумедний бік своєї ситуації, а також усвідомлює, що не лише дочки мають матерів – матері теж мають дочок.

Що залишилося за кадром

Актриса Керрі Фішер написала сценарій до фільму на основі власної автобіографічної книги, частково заснованої на реальних подіях.
Меріл Стріп сама виконала всі пісні.
У фіналі звучить музика рок-гурту «Блю Родео», популярного в Канаді, але маловідомого в США. Меріл Стріп колись водій її лімузина ввімкнув пісні «Блю Родео», після чого акторка захотіла використати цю музику.
Джин Хекман створював образ свого героя, наслідуючи режисера Річарда Доннера.
Сцени за участю Джона К’юзака, який зіграв одного з друзів Сюзанни в реабілітаційній клініці, були вирізані.
Ширлі Маклейн старша за свою екранну дочку Меріл Стріп на 15 років. У свою чергу, актор Конрад Бейн грає батька героїні Маклейн з різницею у віці в 11 років.
У фіналі звучить музика рок-групи «Блю Родео», популярної в Канаді, але маловідомої в США. Пісні «Блю Родео» одного разу при Меріл Стріп увімкнув водій її лімузина, після чого акторка захотіла використати цю музику.

Вам сподобався фільм?