Екранізація однойменного роману Флетчера Нібела і Чарльза В. Бейлі II.
На думку самого Франкенхаймера, «Сім днів у травні» — його найкращий фільм у кар'єрі.
Прочитавши роман, Франкенхаймер зрозумів, що це його тема. «Це мав бути фільм, для насолоди яким ви не повинні розбиратися в системі всієї американської політики» — говорив він.
Важелі виробництва картини запустив актор Кірк Дуглас, який виконав у ній головну роль полковника Кейсі. Дуглас володів кінокомпанією Joel Productions, яка вклала половину вартості за викуп прав на екранізацію книги, а другу половину додав режисер Франкенхаймер.
Дуглас спочатку розглядався на роль генерала Скотта, але потім Франкенхаймер зрозумів, що в такому випадку грати полковника Кейсі буде просто нікому.
Фредрік Марч на роль президента Лімана був затверджений без жодних прослуховувань, бо режисер ще до написання сценарію бачив його в цьому образі. Практично ніяких питань не було і з Едмондом О’Брайєном, за винятком вікового — Франкенхаймер не був впевнений, що 50-річний актор впорається з роллю немолодого південного сенатора-алкоголіка, але всі сумніви відпали після прослуховувань із застосуванням гриму. Саме з Марчем Франкенхаймеру найбільше сподобалося працювати.
На створення фільму пішло майже три місяці, з яких півтора зайняли зйомки у павільонах і ще майже місяць на виїздах. Більше тижня Франкенхаймер знімав у Вашингтоні та Аризоні, використовував безліч локацій у Каліфорнії.
Ще не почавши зйомки, Франкенхаймер знав, що фільм має йти не більше двох годин, оскільки вся історія не повинна тривати так довго. Остаточний варіант фільму коштував на 25 тисяч доларів менше, ніж виділена бюджетна сума.
«Сім днів у травні» викликали схвалення з боку радянського керівництва, кінопресі країни було дозволено хвалити картину. Однак купити її для прокату в СРСР не наважилися, оскільки щойно в результаті, схожого на показаний у фільмі, змови керівних посад позбувся М. С. Хрущов.
Спочатку фільм планувався до виходу на екрани у грудні 1963 року, але через вбивство президента США Джона Ф. Кеннеді (1917-1963) Берт Ланкастер (1913-1994) наполіг на тому, щоб прем'єру перенесли на пізніший термін. Те саме сталося з релізом фільму Стенлі Кубрика «Доктор Стрейнджлав, або Як я навчився не хвилюватися і полюбив атомну бомбу», вихід якого відклали на 1964 рік.
Через військовий переворот 1 квітня 1964 року в Бразилії фільм так і не вийшов у прокат у цій країні. Учасники перевороту його заборонили, вирішивши, що в ньому проводиться надто багато паралелей з тим, що зробили вони самі.
Адміністрація, яка сиділа в Білому домі, завжди була готова прийти на допомогу творцям фільму. Прес-секретар президента П'єр Селінджер (1925-2004) організував учасникам знімальної групи доступ до кабінету Джона Ф. Кеннеді та інших приміщень з тим, щоб вони могли побудувати достовірні декорації.
Пентагон не дозволяв зйомки біля входу до комплексу своїх будівель, а режисеру Джону Франкенхаймеру (1930-2002) хотілося зняти Кірка Дугласа, що входить туди. Камеру та обладнання сховали у фургоні, який підігнали до сходинок біля входу в Пентагон, після чого Дуглас у формі полковника Корпусу морської піхоти піднявся сходами. Офіцери та охоронці, що спускалися назустріч, віддали йому честь, не підозрюючи, що це актор.

Вам сподобався фільм?