Копенгаген, Данія, 1962 рік. Коли високопоставлений радянський чиновник вирішує перейти на бік противника, французький розвідник опиняється втягнутим у холодну, мовчазну та криваву шпигунську війну, в якій його власна сім’я відіграє вирішальну роль.

Що залишилося за кадром

Фільм був заснований на реальних пригодах французького шпигуна Філіпа де Вожолі та скандалах із «Сапфірами» у 1962 році, під час яких вищі французькі чиновники були викриті як радянські шпигуни.
Гічкок вважав цю роботу катастрофою, оскільки вона пішла у виробництво без закінченого сценарію, що було в повній суперечності з його звичайними методами роботи в повній готовності, і навіть акторів не було набрано повністю, не кажучи вже про те, що кінцівка ще не була придумана. В результаті, Гічкок зняв дві версії цього фільму з абсолютно різними кінцівками (коротка версія фільму — 127 хвилин, довга — 143 хвилини).
Філіп Нуаре навесні 1968 року, впавши з коня, зламав ногу. Тому його агент заявив Гічкоку, що актор не може зніматися у фільмі без милиці.
Гічкок вважав цю роботу катастрофою, оскільки вона пішла у виробництво без закінченого сценарію, що було в повній суперечності з його звичайними методами роботи в повній готовності, і навіть акторів не було набрано повністю, а що говорити про те, що кінцівка ще не була придумана. У підсумку, Гічкок зняв дві версії цього фільму з абсолютно різними кінцівками (коротка версія фільму — 127 хвилин, довга — 143 хвилини).
Філіп Нуаре навесні 1968 року, впавши з коня, зламав ногу. Тому його агент заявив Гічкоку, що актор не може зніматися у фільмі без милиці.
Альфред Гічкок (1899-1980) взяв собі співавтором сценарію Леона Юриса (1924-2003), автора роману 1967 року, який вони разом адаптували для екранізації. Поки вони працювали над сценарієм, Юрису не сподобався ексцентричний гумор знаменитого режисера, а той, у свою чергу, виявився розчарованим тим фактом, що Юрис, як йому здалося, ігнорував усі його прохання зробити лиходіїв більш людяними. На його думку, це вийшли шаблонні чудовиська. Юрис пішов з проєкту, навіть не закінчивши роботу над адаптацією роману.
За словами Альфреда Гічкока, це був черговий його фільм-експеримент. Розвиток сюжету в ньому показано, як за допомогою діалогів, так і за допомогою переважного використання кольорів (червоного, жовтого та білого). Згодом режисер визнав експеримент невдалим.

Вам сподобався фільм?