Британські армійські сержанти Баллантайн, Каттер і МакЧесні служать в Індії у 1880-х роках, разом зі своїм місцевим носієм води, Ґунґа Діном. Під час виконання небезпечної місії з ремонту телеграфу вони виявляють докази придушеного культу тугів. Коли Ґунґа Дін розповідає сержантам про таємний храм, зроблений із золота, Ґунґа Діна захоплюють туги, і його друзям належить його врятувати.

Що залишилося за кадром

За сценарієм, наприкінці фільму мав з'явитися сам Кіплінг як літописець подвигів британських солдатів. Вдова письменника виступила категорично проти його зображення у фільмі, і сцени за участю актора Р. Шеффілда (який грав Кіплінга) довелося вирізати. Лише у 1980-х рр. під час реставрації плівки Тед Тернер (який володів правами на старі фільми RKO) розпорядився повернути ці сцени в картину.
Над тим, щоб перетворити сотню віршованих рядків на динамічний 120-хвилинний фільм, працювали п'ятеро сценаристів, включаючи майбутнього нобелівського лауреата Вільяма Фолкнера. Головні сценаристи Бен Гект і Чарльз МакАртур при написанні сюжетної лінії відштовхувалися не стільки від вірша Кіплінга, скільки від його ж оповідання «Три солдати».
Пейзаж, що нагадує північноіндійський, творцям фільму вдалося відшукати в Сьєрра-Неваді. Роль Белантайна спочатку призначалася Кері Гранту, однак того більше приваблювала фігура шукача скарбів, на яку було запрошено Фербенкса мол. Остаточний розподіл ролей вирішила монетка, підкинута в повітря режисером Стівенсом.
У 1999 році «Ганга Дін» було внесено до Національного реєстру найбільш значущих фільмів. Незважаючи на притаманні вихідному матеріалу імперіалістичні упередження колоніальної епохи та деяку затягнутість сцен військових маневрів, цей фільм справив величезний вплив на подальший розвиток пригодницького жанру.
Над тим, щоб перетворити сотню поетичних рядків на динамічний 120-хвилинний фільм, працювали п'ятеро сценаристів, включаючи майбутнього нобелівського лауреата Вільяма Фолкнера. Головні сценаристи Бен Гект і Чарльз МакАртур при написанні сюжетної лінії відштовхувалися не стільки від вірша Кіплінга, скільки від його ж оповідання «Три солдати».

Вам сподобався фільм?