Італія, XVI століття. Петрукіо, запальний, брехливий та бідний сільський землевласник з Верони, прибуває до Падуї у пошуках статків та дружини, тоді як Баптиста, заможний купець, оголошує, що не дозволить Б’янці, своїй наймолодшій дочці, вийти заміж, поки не одружить свою старшу дочку, норовливу та некеровану Катерину.

Що залишилося за кадром

Річард Бертон неодноразово грав шекспірівських героїв, на відміну від Елізабет Тейлор, для якої роль Катарини стала першою. Перед початком зйомок акторка дуже хвилювалася. Згодом вона трохи освоїлася і навіть запитала режисера Франко Дзеффіреллі, чи не можна перезняти деякі сцени, які тепер, як вона вирішила, вона зіграла б краще. Дзеффіреллі спочатку відмовлявся, але Тейлор продовжувала наполягати, і в останній день зйомок перезняли весь матеріал, відзнятий у самий перший день.
Елізабет Тейлор (1932-2011) і Річард Бертон (1925-1984) виступили в ролі продюсерів. У виробництво фільму вони вклали $1 мільйон власних грошей і відмовилися від гонорарів (які сукупно перевищували $2 мільйони) в обмін на відсоток з прокату.
Сукня, в якій Катарина у виконанні Елізабет Тейлор вимовляє фінальний монолог, була створена за образом і подобою сукні героїні картини «Лукреція» венеціанського живописця Лоренцо Лотто (1480-1556).

Вам сподобався фільм?