Американського кримінального репортера Джона Джонса перепризначають до Європи як кореспондента для висвітлення неминучої війни. Коли він випадково стає свідком замаху та натрапляє на шпигунську мережу, він звертається по допомогу до вродливої доньки політика та витонченого англійського журналіста, щоб розкрити правду.

Що залишилося за кадром

Камео Гічкока – на початку фільму він іде в пальті та капелюсі, читаючи газету, коли Джон Джонс покидає готель перед зустріччю з Ван Меєром.
Альберт Бассерманн, який зіграв роль голландського дипломата Ван Меера, не знав жодного слова англійською і просто завчав свої репліки.
Сцена, коли літак падає в море, і вода заливає кабіну з пілотами всередині, була знята без жодного монтажу. Для цього Гічкок використав задній екран із паперу, за яким розміщувався резервуар з водою.
Зйомки були завершені 29 травня 1940 року, після чого Гічкок поїхав до Англії відвідати матір. Він повернувся 3 липня з повідомленням про те, що німці готові почати бомбардування будь-якої миті. Було терміново викликано Бена Гекта, який дописав фінальну сцену в лондонській радіостанції. Сцена була знята 5 липня, а реальне бомбардування розпочалося 10 липня.
Продюсер фільму Волтер Вонгер був льотчиком у Першу світову війну і вірив, що пропагандистський фільм може мати великий вплив на суспільство. Він витратив власні 10 тис. доларів на придбання прав на мемуари Вінсента Шіана «Історія власного життя» (Personal History), опубліковані в 1935 році, і спробував написати сценарій про світові революції, починаючи з Першої світової війни, очима іноземного кореспондента. До 1939 року він так і не закінчив сценарій, витративши 60 тис. доларів. Коли 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, Вонгер найняв двох сценаристів – Джона Лея та Джона Мехена, щоб ті написали сценарій, заснований на мемуарах Шіана, але в якому йшлося про нову світову кризу. Вонгер домовився з продюсером Селзніком (з яким Гічкок 10 квітня 1939 року уклав контракт, після чого переїхав з Англії до США, де поставив «Ребекку»), щоб Гічкок зняв антинацистський фільм. В результаті Гічкок зняв трилер, але за сценарієм, що повністю відрізнявся від книги Шіана.
Продюсер фільму Волтер Вонгер був льотчиком у Першу світову війну і вірив, що пропагандистський фільм може мати великий вплив на суспільство. Він витратив власні 10 тис. доларів на придбання прав на мемуари Вінсента Шіана «Історія власного життя», опубліковані в 1935 році, і спробував написати сценарій про світові революції, починаючи з Першої світової війни, очима іноземного кореспондента. До 1939 року він так і не закінчив сценарій, витративши 60 тис. доларів. Коли 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, Вонгер найняв двох сценаристів – Джона Лея та Джона Мехена, щоб ті написали сценарій, заснований на мемуарах Шіана, але в якому йшлося про нову світову кризу. Вонгер домовився з продюсером Селзніком (з яким Гічкок 10 квітня 1939 року уклав контракт, після чого переїхав з Англії до США, де поставив «Ребекку»), щоб Гічкок зняв антинацистський фільм. В результаті Гічкок зняв трилер, але за сценарієм, що повністю відрізнявся від книги Шіана.

Вам сподобався фільм?