Вінслоу Ліч талановитий композитор, який співає і пише музику. Його наївністю користується продюсер музичної компанії Свон і обманом отримує його пісні для використання їх у своєму мюзиклі. Шукаючи справедливості, Вінслоу проникає в компанію і випадково знайомиться з дівчиною Фенікс. Він дізнається, що вона бере участь у конкурсі для отримання ролі в мюзиклі. Але незабаром помічники Свона підставляють композитора і він відправляється у в’язницю, з якої незабаром втікає. Через нещасний випадок він падає в річку, але не гине, а стає «Привидом» озлобленим і спраглим помсти.

Що залишилося за кадром

За словами Вільяма Фінлі (1940-2012), прес, під яким постраждав його герой Вінслоу Ліч, був знятий на реальному заводі. Він сильно переживав, але йому запевнили, що небезпеки немає. Прес було обладнано м'якими накладками та розпірками для запобігання можливим нещасним випадкам. Однак, виявилося, що прес був досить потужний, і розпірки не витримали. Тільки завдяки швидкості реакції Фінлі уникнув того, щоб його голову було розчавлено. Його переляканий крик, який звучить у цій сцені, був абсолютно щирим.
"Кімната електроніки", де головний герой, Фінлі, пише кантату, і де Сван відновлює свій голос, насправді була студією звукозапису. А стіни з безліччю кнопок – це, фактично, величезний електронний синтезатор "Moog", зібраний на замовлення.
Художником картини був Джек Фіск, а йому допомагала з декораціями його подруга Сісі Спейсек (згодом вони одружилися). За словами Спейсек, одного разу, виключно через її провину, цілий день зйомок просто зник. Крім того, Спейсек пробувалася на роль Феникс, але цю роль отримала Джессіка Харпер.
Логотип звукозаписної компанії "Death Records" у аеропорту замінив спочатку зображений там логотип компанії "Swan Song Records". Це було зроблено, щоб уникнути судових тяжків з лейблом гурту "Led Zeppelin". Продюсери фільму були переконані, що, якби справа дійшла до суду, вони б перемогли, але було прийнято рішення, що краще швидше завершити роботу над фільмом, ніж вплутуватися у судові розбірки. Так само, на початку фільму на козирок над входом (в архітектурі він називається маркізою) нанесли слова "The Juicy Fruits", щоб прикрити ними слова "Swan Song". Спочатку передбачалося, що слова "Swan Song" будуть всюди, адже продюсер Сван вважав себе центром всесвіту. Згодом від цієї ідеї відмовилися, але слова "Swan Song" залишилися видимими тут і там, зокрема, на рушнику Біфа у виконанні Герріта Грейма.
Противом фільму було подано загалом чотири окремі судові позови, включно з позовом від кінокомпанії "Universal Pictures", автори якого стверджували, що фільм надто схожий на ранні екранізації роману "Привид опери" Гастона Леру (1868-1927), опублікованого у 1909 році.

Вам сподобався фільм?