Гвінплейн, син лорда Кланкхарлі, має постійну посмішку, вирізану на його обличчі королем у помсту за зраду батька Гвінплейна. Гвінплейна всиновлює мандрівний шапіто, і він стає популярним кумиром. Він закохується в сліпу Дею. Король помирає, і його злий блазень намагається знищити або зіпсувати Гвінплейна.

Що залишилося за кадром

Фільм знято за мотивами роману Віктора Гюго «Людина, яка сміється» (L'Homme qui rit, 1860).
Саме нерухома усмішка Ґуенплена та подібний до клоуна зовнішній вигляд надихнули автора коміксів Білла Фінгера та художника Боба Кейна на створення найзнаменитішого ворога Бетмена — Джокера.
Гротескна усмішка Ґуенплена була створена за допомогою протезів. Конрад Фейдт носив ряд зубних протезів, оснащених металевими гачками, які тримали куточки його рота. Єдина сцена, в якій він їх не носив, — та, де Ґуенплен захоплений герцогинею Джозіаною.
Чутки, що Лон Чейні був призначений на роль, а потім вигнаний з майданчика, не є правдою. Хоча він і був первинним вибором на роль Ґуенплена, у Чейні був укладений контракт з іншою студією, саме тому він не зміг взяти участь у проєкті.

Вам сподобався фільм?