Експедиція на Марс закінчилася для космонавта Марка Уотні невдало. Він залишився один на безлюдній планеті, а припасів вкрай мало для того, щоб протриматися до наступної місії, яка прибуде сюди тільки через 4 роки.Але Марк - ботанік, навіть не маючи зв'язку з Землею, він розгорне бурхливу діяльність з виживання на іншій планеті, а потім, знайшовши спосіб зв'язку, стане тією людиною, за кожним кроком якої буде стежити весь світ...

Що залишилося за кадром

Фільм знято за мотивами роману Енді Віра "Марсіанин" (The Martian, 2011). Автор спочатку не планував публікувати книгу, а просто розмістив її у своєму блозі. Після того, як читачі почали просити Віра зробити книгу доступною для завантаження, він розмістив її на Amazon, встановивши мінімально допустиму на той момент ціну в 99 центів.
Зйомки фільму відбувалися в пустелі Ваді-Рам, що знаходиться в Йорданії, також відомій як "Місячна долина". У цій самій місцевості знімали й фільм "Червона планета" (2000).
Матеріали, що склали основу сценарію, містили 50 сторінок документації NASA.
За словами Рідлі Скотта, усі сольні сцени Мета Деймона знімалися протягом п'яти тижнів поспіль.
Атмосферний тиск на поверхні Марса в середньому становить 600 Па, що приблизно в 160 разів менше земного тиску. Він настільки низький, що навіть найпотужніша буря на Марсі може лише зіпсувати зачіску. Автор Енді Вір визнав, що це була його найбільша неточність у романі. Через низьку щільність повітря звук на Марсі поширюється не так легко, як на Землі: наприклад, щоб співрозмовник вас почув, доведеться підійти до нього дуже близько і кричати з усієї сили.
Під час зйомки першого дублю сцени із Дональдом Гловером, актор випадково впав. Зрештою, цей дубль потрапив у фінальну версію фільму.
На певному етапі сценарист Дрю Годдард міг стати режисером проєкту, але замість цього він вирішив працювати над фільмом "Зловеча шістка". Після цього Рідлі Скотт ознайомився зі сценарієм і приєднався до проєкту, відклавши роботу над продовженням фільму "Прометей" (2012).
Костюми, які використовувалися у фільмі, мали справжню, функціональну систему освітлення.
Для зйомок фільму було створено 20 різних локацій, що насправді не так багато, якщо порівнювати з попередніми фільмами Рідлі Скотта. У фільмі "Вихід: Царі та боги" (2014) їх було 70, а у фільмі "Гангстер" (2007) – понад 100.
При розробці космічних скафандрів для акторів, художник з костюмів вивчив багато реальних скафандрів NASA. Всі вони були дуже громіздкими, що не зовсім сподобалося Рідлі Скотту. Тому кінцевий дизайн костюмів дещо відрізнявся від реальних скафандрів, оскільки був розроблений з урахуванням більш зручного практичного застосування.
Сторінка з назвою сценарію фільму, прикрашена малюнками режисера, побувала у космосі: її помістили в спеціальну капсулу на борту космічного корабля Orion, який 5 грудня 2014 року здійснив успішний тестовий політ.
Місія на Марсі, яка зображена у фільмі, є імітацією справжньої місії, яку NASA планує здійснити в майбутньому.
Роль Капура мала виконати Ірфан Кхан, однак він не зміг взяти участь у проєкті через зайнятість у фільмі "Піку" (2015). Зрештою, цю роль виконав Чіветель Еджіофор.
При створенні цього фільму було використано значну частину досліджень та матеріалів, які були підготовлені для фільму "Прометей" (2012).
Середня температура поверхні Марса становить -63°C. На Землі середня температура поверхні становить 14°C. Довжина марсіанської доби становить 24 години 37 хвилин, а довжина марсіанського року – 687 днів.
Зйомки фільму тривали близько 70 днів.
У романі Марк Вотні має два ступені магістра – з ботаніки та інженерної механіки. У фільмі ж згадується лише його ступінь доктора ботaніки.
Під час зйомок сценарій зазнав незначних змін, які були внесені для забезпечення наукової достовірності.
Метт Деймон грає персонажа на ім'я Марк Вотні. "Марк" - це англійська версія латинського імені "Маркус", яке, згідно з однією з версій, походить від імені бога війни Марса.
Ракета технології у цьому фільмі базуються на реальних ракетах з плазмовим двигуном, розроблених та побудованих компанією Ad Astra Rocket. Цю компанію заснував колишній астронавт NASA, громадянин Коста-Ріки, Франклін Чанг-Діас.
Події у фільмі починаються з 18-го солу, а в книзі – з 6-го солу.
Енді Вір особисто розробив програмне забезпечення для обчислення часу прибуття космічного корабля на Землю та на Марс з точністю до хвилини.
Під час прем'єрних показів фільму "Марсіанин" відбувся один з найнезвичайніших заходів в історії кіно: першими глядачами стали не лише журналісти, а й космонавти космічної станції, серед яких був відомий астронавт Скотт Келлі.
Вчені з NASA здійснили вдалий рекламний хід для фільму "Марсіанин", навіть не підозрюючи про це. 28 вересня 2015 року вони оголосили, що на Марсі виявили періодичні потоки води у рідкому стані.
Актор Джефф Деніелс, який зіграв директора NASA, виконав одну з головних ролей у фільмі "Мій улюблений марсіанин".
Щоб зафіксувати всі етапи росту картоплі, було використано справжню картопляну ферму, яку розмістили в павільйоні кіностудії.
У сцені, коли NASA вперше встановлює контакт з Вотні, він пише нецензурне слово, після чого його попереджають про те, щоб він стежив за своєю мовою, оскільки їхня переписка транслюється на весь світ. У фільмі не показується його подальша відповідь, видно лише реакцію людей на неї. У книзі ж він відповів: "Ось! Пара грудей! -> (.Y.)".
Астронавт Вотні піддається впливу не лише природного випромінювання, але й радіації від радіоізотопного термоелектричного генератора (РІТЕГ), який використовується для обігріву під час пересування на ровері. РІТЕГ перетворює тепло, що утворюється в результаті природного радіоактивного розпаду плутонію-238, на електричну енергію. На марсоході Curiosity РІТЕГ генерує близько 110 ват електроенергії – приблизно стільки ж, скільки споживає звичайна лампочка розжарювання. Розрахунки показують, що це безпечно. У NASA впевнені: природний радіаційний фон (космічне випромінювання) на поверхні Марса сильніший, ніж випромінювання від РІТЕГ, тому генератор майже не впливає на загальну радіаційну безпеку.
У деяких кадрах пілот керує кораблем "Гермес" за допомогою джойстика Thrustmaster Hotas Warthog.
У кадрі видно, як Марк Ветні приходить до тями після бурі на Марсі, і в відображенні його шолому можна помітити оператора.
На початку фільму, коли показують Космічний центр імені Джонсона у Х'юстоні, насправді там знято кадри Космічного центру Кеннеді у штаті Флорида.
У фільмі Вотні знаходить "Пафайндера", використовуючи парашут. Насправді, політ дослідницького зонда "Пафайндера" спочатку гальмувався парашутом, потім зонд від'єднувався від парашута, а при посадці використовувалися надувні подушки.
Коли Вотні запалює водень для отримання води, він згорає жовтим полум'ям. Насправді, полум'я, яке випромінює водень під час горіння, практично невидиме.
Під час сцени, коли Марк Вотні сидить і дивиться на рівнину Ацидалію на Марсі, у фокусі зліва можна помітити живі рослини.
У прес-центрі NASA американський прапор розміщено ліворуч від трибуни, що є порушенням кодексу Сполучених Штатів. Він повинен бути розміщений праворуч від трибуни.
У одній із сцен, коли Вотні їде на марсоході, у небі можна помітити слід від конденсату літака.
Коли Марк прямує до запланованого місця посадки Ares IV, він залишає свій підпис біля календаря з відміченими датами. Коли він повертається за шоломом скафандра, цей підпис виглядає інакше.
Фактично, поверхня Марса не червона, а сіра, і являє собою кам'янисту пустелю, де немає великих рівнин і піску.
Тиск у космонавта всередині скафандра такий самий, як якщо б людина перебувала на висоті 5 кілометрів над рівнем моря. Якщо в скафандрі починається витік кисню, його легко компенсує система забезпечення киснем. Цього недостатньо для того, щоб через невеликий отвір у скафандрі створити реактивну тягу.
Щоб зрушити певний об'єм з місця, навіть у безповітряному просторі, потрібно прикласти певну силу тяжіння. Отвір у скафандрі не може створити таку силу, незалежно від надлишкового тиску всередині скафандра. Але навіть якщо абстрагуватися від реальності і припустити, що таке сталося – Марк попрямував до Гермеса. З тією швидкістю витоку кисню він би дуже швидко зазнав руйнівної декомпресії та помер.
Якщо на Землі атмосфера захищає від радіації, то на Марсі – практично ні. Під час перебування на Марсі людина отримує дозу радіації, яка у 15 разів перевищує допустимий рівень для працівника атомної електростанції за рік. У фільмі про це не згадується, але коли відбуваються події фільму – невідомо (хоча автор книги говорив, що це станеться у 2035 році): можливо, в майбутньому люди навчилися справлятися з радіацією.
Один кілограм вантажу, виведений на орбіту, потребує величезних ресурсів. Тому кожний грам, об'єм, кубометр повітря, їжі, одягу – все це має велику цінність на пілотованих кораблях. У фільмі ми бачимо величезні порожні простори космічного корабля, коридори, спортивні зали із земними тренажерами, люки неймовірних розмірів. Така конструкція корабля неможлива.
Єдиний спосіб, яким Вотні міг використати перчатку з діркою для переміщення у космосі, це розташувати її отвором у бік, відмінний від його центру ваги (наприклад, він міг прикласти перчатку до живота так, щоб отвір був направлений вперед, що б штовхало його в протилежному напрямку). Однак рухатися головою вперед з руками по боках, як Залізна Людина, він міг би лише у випадку, якщо б пробив обидві рукавички.
Під час відеоконференції, де обговорювали, як полегшити ракету Ares IV, на одному кадрі моделі видно лише одне місце для Вотні, а в наступному кадрі всередині моделі також видно інтер'єр з модулем управління та іншими компонентами, які планують видалити.
Вотні витягує відпрацьований реактор і поміщає його в свій марсохід, щоб той обігрівав його. Потім ми бачимо сцену, де головний герой задоволений і йому так тепло, що він навіть вирішив зняти з себе скафандр. Але, коли Вотні повертається до марсохода після аварії (дегерметизація житлового модуля), глядач може помітити, що Марк намагається зігрітися і з його рота йде пара. Реактор – це не обігрівач, який можна забути ввімкнути/вимкнути.
Фільм знято за мотивами роману Енді Віра «Марсіанин» (The Martian, 2011). Автор спочатку не планував публікації книги, а просто виклав її у своєму блозі. Після того, як читачі стали просити Віра зробити книгу доступною для скачування, він розмістив її на Amazon, встановивши мінімально допустиму на той момент ціну у 99 центів.
Зйомки фільму проходили в пустелі Ваді Рам, в Йорданії, також відомій як Місячна долина. У цій же місцевості знімався і фільм «Червона планета» (2000).
Для зйомок фільму було побудовано 20 різних знімальних майданчиків, що насправді не так багато, якщо порівнювати з попередніми фільмами Рідлі Скотта. У фільмі «Вихід: Царі та боги» (2014) їх було 70, а у фільмі «Гангстер» (2007) — понад 100.
Роль Капура мав зіграти Ірфан Хан, однак він не зміг взяти участь у проекті через зайнятість у фільмі «Піку» (2015). Зрештою роль виконав Чіветель Еджіофор.
При створенні цього фільму використовувалася велика частина досліджень і напрацювань до фільму «Прометей» (2012).
У книзі Марк Уотні має два ступені магістра – з ботаніки та машинобудування. У фільмі ж згадується лише про його докторський ступінь у галузі ботаніки.
Метт Деймон грає персонажа на ім'я Марк Уотні. «Марк» – це англійська версія латинського імені «Маркус», яке, за однією з версій, з'явилося на честь бога війни Марса.
У «Марсіянина» відбувся один з найнезвичайніших допрем'єрних показів в історії: першими його змогли оцінити не лише журналісти, але й космонавти космічної станції, серед яких був відомий астронавт Скотт Келлі.
У сцені, коли NASA вперше встановлює контакт з Уотні, він пише нецензурне слово, після чого його попереджають про те, щоб він слідкував за своєю мовою, оскільки їх переписка транслюється на весь світ. У фільмі не показують його подальшу відповідь, видно лише реакцію людей на неї. У книзі ж він відповів: «Look! A pair of boobs! -> (.Y.)».
У деяких кадрах пілот керує кораблем «Гермес» за допомогою джойстика Thrustmaster Hotas Warthog.

Вам сподобався фільм?