Дія відбувається в Касабланці, перевалочному пункті Другої світової. Головний герой Рік Блейн – американець, колишній борець з фашистами, а нині – власник грального клубу і п'яниця. У місті нишпорить поліція – вбиті німецькі кур'єри, що перевозили цінні папери, що дають дозвіл на виліт з Касабланки. Підозрюється Віктор Ласло, який разом зі своєю дружиною Ільзою намагаються втекти з Касабланки і продовжити антифашистську діяльність, але документи може дістати тільки Рік. Ільза колись була коханою Ріка, а тепер вона змушена благати його про допомогу. Справжнє кохання не вмирає: але все-таки в світі є речі , заради яких можна і поступитися любов'ю.

Що залишилося за кадром

У 1940 році драматург Мюррей Барнетт разом з Джоан Елісон написали п'єсу "Всі приходять до Ріка", яка стала основою для фільму. У театрі ця п'єса так і не була поставлена.
До сценарійного відділу студії Warner Bros. п'єса потрапила 8 грудня 1941 року, а 31 грудня продюсер майбутнього фільму Хел Б. Волліс дав їй іншу назву – "Касабланка".
Сценаристи фільму, Джуліус і Філіп Епштейн – брати-близнюки, які до 1938 року не працювали разом.
Третій автор сценарію, Говард Кох, був автором відомої радіопостановки "Війна світів", яка викликала паніку серед мільйонів американців (вони повірили в те, що на Землю напали марсіани).
Брати Епштейн закінчили роботу над сценарієм за три дні до початку зйомок, які режисер Майкл Кертіц розпочав 25 травня 1942 року. Говард Кох завершив свою версію сценарію через два тижні після початку зйомок.
Під час роботи над сценарієм Епштейн і Кох перебували у різних місцях.
Фінал фільму не вдавалося придумати аж до самого кінця зйомок.
У 1980-х роках сценарій фільму, заради сміху, був розісланий різним голлівудським студіям і кінокомпаніям під його первісною назвою. Багато хто не впізнав у ньому "Касабланку" і вважав, що цей сценарій недостатньо хороший, щоб з нього можна було зняти гідний фільм.
Більшість акторів, які зіграли ролі нацистів, за національністю є євреями.
Ні Богарт, ні Бергман не були першим вибором режисера. Спочатку на головну роль планувався актор Рональд Рейган, який тоді був на піку голлівудської слави – майбутній президент США. А головну жіночу роль мала зіграти актриса Мішель Морган, яка вимагала гонорар у 55 тисяч доларів. Продюсер відмовився платити ці гроші, коли з'ясувалося, що Інгрід Бергман погодилася на суму, вдвічі меншу.
У кінофільмі "Чорна кішка, білий кіт" (реж. Емір Кустуріца, 1998) головний герой, Грга, неодноразово переглядає фінальні кадри фільму "Касабланка", повторюючи фразу: "Я думаю, це стане початком великої дружби".
Іронічна фраза "звичайні підозрювані", яку висловив капітан Рено, стала назвою культового фільму 1990-х.
Пол Генрейд, який отримав роль Ласло, не ладнав з іншими акторами. Інгрід Бергман вважала його "примадонною", а сам Генрейд презирливо відгукувався про акторські здібності Хамфрі Богарта.
Згідно з спогадами Бергмана, через її високий зріст режисер часто змушував невисокого Богарта ставати на підставки або сідати на подушки, коли вони працювали разом у кадрі. Відразу після закінчення зйомок Бергман коротко обстриглася для свого наступного фільму, що унеможливило перезйомку окремих сцен.
Композитор Макс Штайнер написав музику до фільму, чергуючи мотиви двох основних мелодій – романтичної теми "As Time Goes By" (з мюзиклу 1931 року) та патріотичного гімну "Марсельєзи".
Відома фінальна фраза Богарта – "Я думаю, це стане початком чудового товариства" – була написана після завершення зйомок і озвучена самим Богартом приблизно через місяць після закінчення роботи над фільмом.
У зв'язку з висадкою союзників в Африці були плани дозняти ще одну сцену за участю Ріка та Рено, але від них довелося відмовитися через зайнятість акторів в інших проєктах. Крім того, впливовий продюсер Девід О. Селзник висловив незгоду з новою кінцівкою.
Прем'єра фільму була запланована у зв'язку з тим, що місто Касабланка потрапило на перші сторінки американських газет: у листопаді 1942 року союзні війська захопили Касабланку, а в січні 1943 року там відбулася зустріч Рузвельта та Черчилля. Враховуючи це обставину, компанія "Warner Bros." вирішила не відкладати прем'єру фільму. Проте, американські солдати в Північній Африці його не побачили: влада не хотіла провокувати численних прихильників вішистського режиму у французьких колоніях.
З 1957 року багато кінотеатрів почали демонструвати цей фільм під час літніх іспитів, спочатку в Гарварді, а потім і в інших університетах. Через двадцять років було встановлено, що "Касабланка" найчастіше показують по американському телебаченню з усіх інших фільмів. Щоб ще більше полегшити процес ознайомлення нових поколінь телеглядачів із цим фільмом, Тед Тернер у 1980-х роках профінансував кольоризацію "Касабланки". Цей крок викликав неоднозначну реакцію серед любителів кіно: син Богарта, наприклад, порівняв розфарбовування фільму з прикріпленням рук до Венери Мілосської.
Сценарій було завершено лише за три дні до початку зйомок, а фінал фільму не вдалося придумати аж до останнього дня знімального процесу. Коли Інгрід Бергман запитала, в кого ж закохана її героїня, режисер Майкл Кертіц запропонував їй грати так, ніби вона вагалася у своїх почуттях між двома чоловіками.
У 1940 році драматург Мюррей Барнетт разом з Джоан Еллісон написав п’єсу «Всі приходять до Ріка», яка й лягла в основу фільму. У театрі цю п’єсу так і не поставили.
До сценарного відділу студії Warner Bros. п’єса потрапила 8 грудня 1941 року, а 31 грудня продюсер майбутнього фільму Гел Б. Волліс дав їй іншу назву – «Касабланка».
Сценаристи фільму Джуліус і Філіп Епштейни – брати-близнюки, які не працювали разом до 1938 року.
Третій автор сценарію, Говард Кох, був автором гучної радіопостановки «Війна світів», яка викликала паніку серед мільйонів американців (вони повірили в те, що на Землю напали марсіани).
У кінофільмі «Чорна кішка, білий кіт» (реж. Емір Кустуриця, 1998) герой фільму Грга неодноразово переглядає фінальні кадри «Касабланки» з фразою, яку він повторює та цитує: «Я думаю, це стане початком великої дружби».
Пол Генрейд, якому дісталася роль Ласло, не ладнав з іншими акторами, Інгрід Бергман вважала його «примадонною», а сам Генрейд презирливо відгукувався про акторські здібності Гамфрі Богарта.
Композитор Макс Штайнер написав музику до фільму, чергуючи мотиви двох основних мелодій — романтичної теми «As Time Goes By» (з мюзиклу 1931 року) та патріотичної «Марсельєзи».
Знаменита фінальна фраза Богарта — «Я думаю, це стане початком прекрасної дружби» — була написана після завершення зйомок і озвучена Богартом приблизно через місяць після закінчення роботи над фільмом.
З 1957 року багато кінотеатрів почали крутити цей фільм протягом літніх іспитів, спочатку в Гарварді, а потім і в інших університетах. А двадцять років по тому було підраховано, що «Касабланка» частіше за будь-який інший фільм демонструвалася по американському телебаченню. Щоб ще більше полегшити процес знайомства з фільмом нових поколінь телеглядачів, Тед Тернер у 1980-х роках профінансував колоризацію «Касабланки». Цей крок викликав неоднозначну реакцію серед шанувальників кіно: син Богарта, наприклад, порівняв розфарбовування фільму з приєднання рук до Венери Мілоської.

Вам сподобався фільм?