Вік Аделайн

The Age of Adaline (2015)

Хронометраж: 1:52 (112 хв)

7.47/10
7004

7.2/10
226000

Всё про фільм

Відео 3

Фото 49

Актори та персонажі

Дата прем'єри

2015-04-16

Країна

Сполучені Штати

Продакшн

Lakeshore Entertainment, Sidney Kimmel Entertainment, Lionsgate

Жанр

Мелодрама, Фентезі, Драма

Бюджет

$25 000 000

Збори

$65 663 276

Сайт

http://theageofadalinemovie.com

Режисер

Лі Толанд Крігер

Актори

Блейк Лайвлі, Міхель Хуісман, Гаррісон Форд, Елен Берстін, Кеті Бейкер, Аманда Крю, Лінда Бойд, Г'ю Росс , Річард Гармон, Фульвіо Чечере
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Том Розенберг, Гарі Лукезі, Сідні Кіммел

Оператор

Девід Ланценберг

Композитор

Роб Сімонсен

Художник

Кастинг

Дебора Аквіла, Хайке Брандстаттер, Корін Мейрс

Монтаж

Мелісса Кент
Вся команда (30)

• Наталі Портман відмовилася від головної ролі у цьому фільмі.
• Ентоні Інґрабер отримав роль у фільмі завдяки своїй зовнішності, яка була схожа на зовнішність молодого Гаррісона Форда.
• У 2010 році планувалося, що головну роль у фільмі зіграє Кейті Холмс, а роль Флеммін дістанеться Анжелі Ленсбері.
• Коли Елліс говорить по телефону, а Адалін бере його склянку з віскі, камера від'їжджає назад до Елліс, після того як Адалін йде. У цей момент на столі з'являється ще один стакан.
• Машина Вільяма в сцені біля його будинку – це позашляховик Grand Cherokee Laredo середини 2000-х років. Коли він сперечається з Адалін, видно, що модель автомобіля старіша, ніж у попередніх сценах. Однак, коли Елліс женеться за Адалін, це той самий автомобіль, який був біля будинку Вільяма. Але як тільки він виїжджає від будинку Вільяма, це вже більш нова модель, яка зовсім інша.
• Заради достовірності зйомок у декораціях 1930-х, 1940-х і 1950-х рр. автори фільму використовували анаморфні об’єктиви та обмежили використання системи стабілізації камери «Steadycam».
• Історія про те, що Сан-Франциско розташоване на останках морських суден, має історичне обґрунтування. У середині 19-го століття сюди прибувало безліч людей, охоплених золотою лихоманкою, і судна, якими вони діставалися, просто кидали гнити в бухті. Деякі з покинутих суден використовувалися як сховища, готелі, в’язниці та навіть церкви. Місто розросталося, землі не вистачало, а за законом, якщо корабель затонув, можна було претендувати на шматок дна безпосередньо під ним. Через деякий час мілководну бухту з оголеними корабельними корпусами почали засипати, знімаючи пагорби з континентальної частини берега. У наш час ділова частина міста, по суті, стоїть на насипному ґрунті. Частину лінії міської підземки, наприклад, проклали прямо крізь корпус одного з суден. На даний час було виявлено близько 500 корабельних корпусів.