Міст шпигунів

Bridge of Spies (2015)

Хронометраж: 2:21 (141 хв)

7.237/10
7161

7.6/10
343000

Всё про фільм

Відео 4

Фото 74

Актори та персонажі

Дата прем'єри

2015-10-15

Країна

Індія, Сполучені Штати, Німеччина

Продакшн

Amblin Entertainment, DreamWorks Pictures, TSG Entertainment, Studio Babelsberg, Fox 2000 Pictures, Reliance Entertainment, Participant, Marc Platt Productions

Жанр

Трилер, Драма

Бюджет

$40 000 000

Збори

$165 478 348

Сайт

Режисер

Стівен Спілберґ

Актори

Том Генкс, Марк Райленс, Емі Раян, Алан Альда, Себастьян Кох, Остін Стоуелл, Біллі Маґнуссен, Майкл Саймон Холл, Едвард Джеймс Хайленд, Стівен Кункен
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Джоел Коен, Ітан Коен

Продюсер

Стівен Спілберґ, Марк Платт, Крісті Макоско Крігер, Даніель Лупі, Джонатан Кінг, Джефф Сколл, Адам Сомнер

Оператор

Януш Камінський

Композитор

Томас Ньюмен

Художник

Райан Хек, Катя Блюменберг

Кастинг

Елен Льюїс, Lucky Englander, Фріц Флейшхакер

Монтаж

Майкл Кан, Корі Склов
Вся команда (289)

• У одному з епізодів показано будівництво у Східному Берліні відомої стіни. Згідно з сюжетом, настала зима. Насправді, цю стіну було зведено майже за одну ніч в серпні 1961 року.
• До того моменту, як Східна Німеччина збудувала стіну, контроль уряду та правоохоронних органів над населенням був вже повним. Не було жодної можливості, щоб хтось міг ходити вздовж стіни в пошуках шляху на інший бік.
• Як заявив Стівен Спілберг на прес-конференції, присвяченій виходу фільму, Грегорі Пек виявив бажання знятися у цьому фільмі ще 1965 року. Роль Абеля мала зіграти Алек Гіннесс, Пек мав зіграти Донована, а автором сценарію був обраний Стерлінг Сіліфант. Однак компанія MGM відхилила ідею цього фільму. У 1965 році "холодна війна" була у самому розпалі. Світ щойно пережив збройний конфлікт у Затоці Свиней та кубинську ядерну кризу, і в MGM вважали, що зараз не час заглиблюватися в політику.
• Відповідно до заяви Тома Хенкса під час прес-конференції, промова Донована у фільмі, виголошена на засіданні Верхового суду, була точна копія слів, які насправді були сказані багато років тому в захист Абеля у Верховному суді.
• У фільмі Абель говорить з акцентом, який здається дещо недоречним. Насправді він народився в російській родині в місті Ньюкасл-апон-Тайн у Великій Британії та кілька років відвідував школу в Шотландії. У юності Абель повернувся до Москви, але до кінця свого життя говорив англійською з помітним акцентом.
• Стівен Спілберг вирішив запросити Марка Райлєнса на одну з ролей, побачивши його гру у виставі "Дванадцята ніч", за яку актор отримав свою третю премію "Тони" (яка щорічно присуджується за досягнення в американському театрі).
• На початку фільму Рудольф Абель пише автопортрет, і ця сцена явно натхненна "Трійним автопортретом" Нормана Роквелла. Стівен Спілберг та Джордж Лукас – давні шанувальники цього художника і колекціонують його роботи.
• Парівська прем'єра фільму була запланована на 15 листопада 2015 року, але була скасована через серію терактів у столиці Франції, в результаті яких загинуло понад 120 людей.
• На обідньому столі у сім'ї Донованів стоять керамічні вироби з стилізованим зображенням соняшників. Такий посуд вперше з'явився лише в 1958 році, тобто через рік після початку подій, описаних у фільмі. (З іншого боку, не зовсім зрозуміло, коли саме в сюжеті відбувається цей обід.)
• Фільм зображує Френсіса Гері Пауерса як військовослужбовця Повітряних сил США з чином лейтенанта. Насправді, у 1956 році Пауерс звільнився з армії у званні капітана. Після цього він, вже як цивільна особа, став учасником програми ЦРУ "U-2" і продовжував працювати на це відомство аж до 1 травня 1960 року, коли його літак був збитий над територією Радянського Союзу.
• Місіс Донован знала, де працює її чоловік, ще до того, як почула про це по телевізору після його повернення.
• Полковник Абель подарував Доновану картину з зображенням морського пейзажу, а не портрет.
• У фільмі показано, що радянський шпигун Рудольф Абель отримував від своїх керівників з КДБ зашифровані повідомлення, заховані у монетах номіналом десять центів. Уперше ФБР звернуло увагу на Абеля в 1953 році, коли один із радянських агентів помилково розрахувався такою монетою при купівлі газети. Розносчику газет монета здалася підозріло легкою. Він кинув її на асфальт, і монета розвалилася на дві частини, а з неї випала мікроплівка. Шифрувальники ФБР безуспішно намагалися розшифрувати повідомлення аж до 1957 року, коли на Захід із СРСР втік Рейно Хейханен з ключем до шифру. Він також і видав американцям Абеля. Епізод з порожньою монетою відтворено у фільмі "Історія агента ФБР" (1959) з Джеймсом Стюартом у головній ролі.
• Батько Спілберга, який за професією був інженером, деякий час перебував у Радянському Союзі в рамках програми обміну під час піку "холодної війни". Це сталося незабаром після того, як було збитий літак-розвідник Пауерса, коли відносини між США та СРСР були сповнені взаємними підозрами та страхом. Пізніше батько Спілберга згадував, як мешканці СРСР ставали в чергу, щоб подивитися на уламки літака Пауерса. Бачачи американських інженерів, деякі з них говорили: "Дивіться, що робить ваша країна". Це було чудовою ілюстрацією тих почуттів, які народи обох країн відчували один до одного.
• Зйомки фільму "Міст шпигунів" розпочалися у вересні 2014 року і тривали 12 тижнів. Зйомки проходили в Нью-Йорку, а також у Німеччині та Польщі, у тих самих місцях, де відбувалися події, що лягли в основу фільму. Обмін Пауерса на Абеля знімали в Берліні, де він і відбувся багато років тому. Берлін 1961 року був відтворений у польському Вроцлаві. Це місто більше схоже на Берлін середини 20-го століття, ніж сам Берлін.
• Спочатку фотографам біля будівлі суду було наказано складати використані спалахи в кишені. Один із акторів масовки виявився членом Нью-Йоркської асоціації фотокореспондентів. Він повідомив продюсеру та асистенту режисера Адаму Сомнеру, що ті роки фотографи просто викидали використані спалахи на підлогу. І так і було зроблено. Після кількох дублів Стівен Спілберг наказав змінити кут камери і зняти підлогу, буквально завалену відпрацьованими спалахами.
• Останні кадри фільму, де відбувається обмін Рудольфа Абеля на Френсіса Гері Пауерса, були зняті на Глінікському мосту в Берліні. Саме там у 1962 році відбувся обмін Абеля на Пауерса. Обмін багатьох інших радянських та американських розвідників у роки "холодної війни" також відбувався на цьому мосту, через що його в пресі охрестили "шпигунським".
• Після закінчення фільму глядач дізнається з титрів, що Донован відіграв важливу роль у переговорах, які відбулися після інциденту в Заливі Свиней, який стався незабаром після подій, описаних у фільмі. Донована попросили провести переговори про звільнення кубинців та американців, взятих у полон під час невдалого вторгнення на Кубу в 1961 році. За кілька поїздок на острів Донован заслужив довіру лідера кубинської революції Фіделя Кастро. Завдяки його зусиллям зрештою було звільнено понад 1100 людей, які брали участь у вторгненні, та 8500 політичних в'язнів.
• На кадрах, знятих перед зльотом U-2, видно, як від правого крила відокремлюється допоміжна опора шасі. Літак U-2 був спеціально сконструйований надзвичайно легким, щоб збільшити його дальність і підвищити максимальну висоту польоту. Від'єднання допоміжних опор шасі було необхідним для зменшення ваги літака. Під час посадки пілот опускав літак одночасно на носову та хвостову опори і балансував рулями крену до повної втрати швидкості. Літак приземлявся на консоль крила, кінчик якої був невеликим титановим полозом – так званою "лижею".
• Під час першої розмови Донована з Фоггелем, останній запропонував обмін Абеля на американського студента Прайера, якого утримували війська НДР, і передав фотокартку, на зворотній стороні якої чітко видно штамп британської розвідки MI-5. Дипломатичні відносини між НДР та Великою Британією почалися лише в 1973 році.
• У одній із сцен фільму вимикають телевізор, і зображення на екрані зникає миттєво. Насправді, при вимкненні телевізорів тієї епохи зображення стискалося в білу крапку, яка залишалася на екрані ще кілька хвилин.
• У входу в метро на початку фільму показано зелений шар. Кольорові шари почали встановлювати лише у 1982 році. Зелений колір означав, що станція працює цілодобово, червоний – що вона зачинена у певні години. До 1982 року всі шари були білими. Ті ж помилки Хенкс і Спілберг допустили в іншому їхньому спільному проєкті – у детективній трагікомедії "Схопи мене, якщо зможеш".
• У сцені судового засідання, яке відбувається у 1957 році, поруч із місцем судді розміщені прапори США, але цю практику запроваджено лише у 1960 році. У ті роки до складу США входили лише 48 штатів, однак на прапорах було зображено 50 зірок.
• Донаван телефонує дружині з телефонної будки у Західному Берліні. Він кидає кілька монет у монетоприймач, і одразу встановлюється зв'язок. І те, і інше в 1960-х роках було практично неможливим. Встановлення з’єднання могло займати кілька годин, а вартість дзвінка зі США до Європи становила 10 доларів за 3 хвилини. Дзвінки з Європи до США, здавалося, були ще дорожчими.
• У сценах, знятих у Брукліні, видно сучасні телевізійні розподільчі пристрої.
• Коли Донован їздить у метро, зверху, на дахах будинків, можна побачити супутникові антени.
• На лобовому склі чорного автомобіля у Брукліні, за яким ховається Донован, видно сучасний талон проходження технічного огляду.
• Коли Донован приїжджає до Берліна для обміну полоненими, видно, що настала холодна пора року. А коли він повертається додому і зустрічає на порозі дружину, дерева вже вкриті листям, а на подвір'ї панує літо.
• Донавану запропонували випити щось у Східній Німеччині, і йому дали пляшку з алюмінієвою кришкою, яка закручувалася. У 1960 році такі пляшки зазвичай закривалися пробками.
• Коли літак U-2 Paeursa падає, чути звук гвинта, тоді як U-2 був реактивним літаком.
• У правому боці Бруклінського мосту, у одному з перших кадрів фільму, дія якого відбувається у 1957 році, чітко видно будівлю за адресою Уолл-стріт, 60, яка була побудована у 1989 році.
• На будівлі кінотеатру, за спинами Донована та Хоффмана, видно рекламу фільму "Один, два, три" (режисер Біллі Вайлдер, 1961 рік). Як і персонажі фільму "Шпигунський міст", герої фільму Вайлдера неодноразово переміщувалися зі Східного Берліна до Західного та назад.
• Як заявив Стівен Спілберг на прес-конференції, присвяченій виходу фільму у світ, Грегорі Пек висловив бажання знятися у фільмі ще в 1965 році. Роль Абеля мав грати Алек Гіннесс, Пек мав зіграти Донована, а автором сценарію був обраний Стірлінг Сіліфант. Однак компанія MGM ідею фільму відхилила. Був 1965 рік, «холодна війна» була в самому розпалі. Світ тільки-но оговтався від збройного конфлікту в Затоці Свиней і кубинської ядерної кризи, і в MGM вважали, що зараз не час лізти в політику.
• Стівен Спілберг вирішив запросити на одну з ролей Марка Райлэнса, побачивши його гру в «Дванадцятій ночі», за яку актор отримав свою третю премію «Тоні» (щорічно присуджується за досягнення в галузі американського театру).
• На початку фільму Рудольф Абель пише автопортрет, і ця сцена явно навіяна «Потрійним автопортретом» Нормана Роквелла. Стівен Спілберг і Джордж Лукас є давніми шанувальниками художника і колекціонують його роботи.
• Фільм зображує Френсіса Гері Пауерса чинним військовослужбовцем ВПС США у званні лейтенанта. Насправді Пауерс у 1956 році звільнився з армії в капітанському званні. Після цього він вже в ролі цивільної особи став учасником програми ЦРУ «U-2» і продовжував працювати на це відомство аж до 1 травня 1960 року, коли його літак збили над територією Радянського Союзу.
• У фільмі показано, що радянський розвідник Рудольф Абель отримує від своїх кураторів з КДБ шифровки, заховані в десятицентові монетки. Вперше ФБР звернуло на Абеля увагу в 1953 році, коли один із радянських агентів помилково розплатився такою монеткою при покупці газети. Розносник газет монетка здалася підозріло легкою. Він кинув її на асфальт, і монетка розвалилася на дві частини, а з неї випала мікроплівка. Шифрувальники ФБР безуспішно билися над шифром аж до 1957 року, коли на Захід з СРСР втік Рейно Гейханен з ключем до шифру. Він же і видав американцям Абеля. Епізод з порожньою монеткою відіграється у фільмі «Історія агента ФБР» (1959) з Джеймсом Стюартом у головній ролі.
• Батько Спілберга, інженер за професією, певний час під час «холодної війни» провів у Радянському Союзі в рамках програми обміну. Це сталося незабаром після того, як було збито літак-шпигун Пауерса, коли відносини між США та СРСР зводилися до взаємних підозр і страху. Батько Спілберга згодом згадував, як жителі СРСР вишиковувалися в чергу, щоб подивитися на уламки літака Пауерса. При вигляді американських інженерів деякі з них говорили: «Дивіться, що ви робите з нашою країною». Це слугувало прекрасною ілюстрацією тих почуттів, які народи двох країн відчували один до одного.
• Зйомки фільму «Шпигунський міст» почалися у вересні 2014 року і тривали 12 тижнів. Зйомки проходили в Нью-Йорку, а також у Німеччині та Польщі, в тих самих місцях, де і відбувалися події, що лягли в основу фільму. Обмін Пауерса на Абеля знімали в Берліні, де він і відбувся багато років тому. Берлін 1961 року знімали у польському Вроцлаві. Це місто більше схоже на Берлін середини 20-го століття, ніж навіть сам Берлін.
• Останні кадри фільму, де відбувається обмін Рудольфа Абеля на Френсіса Гері Пауерса, знімали на Глінікському мосту в Берліні. Саме там у 1962 році і відбувся обмін Абеля на Пауерса. Обмін багатьох інших радянських та американських розвідників у роки «холодної війни» відбувався саме на цьому мосту, за що в пресі його охрестили «шпигунським».
• На кадрах, що передують зльоту U-2, видно, як від його правого крила відходить допоміжна стійка шасі. U-2 був спеціально зроблений максимально легким, щоб збільшити його дальність і підвищити стелю польоту. Від’єднання допоміжних стійок шасі було необхідне, щоб знизити вагу літака. При посадці льотчик садив літак на носову та хвостову стійки одночасно і балансував кермами крену до повної втрати швидкості. Літак лягав на консоль крила, кінцівка якого представляла собою невеликий титановий полоз — т.зн. «лижа».
• Біля входу в підземку на початку фільму показано зелену кулю. Кольорові кулі почали встановлювати тільки в 1982 році. Куля зеленого кольору означала, що станція працює цілодобово, червоного — що вона в певні години закрита. До 1982 року всі кулі без винятку були білими. Цю ж саму помилку Генкс і Спілберг зробили в іншому своєму спільному проєкті — у детективній трагікомедії «Піймай мене, якщо зможеш».
• На будівлі кінотеатру за спинами Донована і Гоффмана видно рекламу фільму «Один, два, три» (режисер Біллі Уайлдер, 1961). Як і персонажі фільму «Шпигунський міст», герої фільму Уайлдера неодноразово переміщаються зі Східного Берліна в Західний і назад.