Історія про заможного ледачого юнака, який вступає до армії США, у дивізію "Райдуга", та відправляється до Франції воювати в Першу світову війну, де знаходить друзів серед двох робітників, переживає жахи траншейної війни та закохується у французьку дівчину.

Що залишилося за кадром

Одного разу режисер Кінг Відор (1894-1982) поскаржився Ірвінгу Тальбергу (1899-1936) з кінокомпанії «MGM», що йому набридло знімати фільми, які витримують у прокаті лише тиждень, після чого глядацький інтерес до них падає. Після цього він розповів Тальбергу про те, як він уявляє собі реалістичний фільм про війну. Тальберг був у захваті і спробував придбати права на бродвейську п'єсу Максвелла Андерсона (1888-1959) та ветерана Першої світової війни Лоуренса Сталлінгса (1894-1968) «What Price Glory?». Права на п'єсу вже були куплені, і Тальберг найняв Сталлінгса, щоб той приїхав до Голлівуду і написав сценарій нового реалістичного фільму про війну, зняти який мріяв Відор. Сталлінгс написав «Великий парад», антивоєнну історію, в якій не було місця традиційним уявленням про героїзм, і де фокус був зроблений на історії кохання між солдатом-янки та француженкою. Коли Відор закінчив знімальний період (зйомки обійшлися в $200 000, або приблизно $2,1 мільйона в цінах 2003 року), Тальберг продемонстрував цю версію глядачам у Колорадо. Реакція глядацької аудиторії виявилася позитивною, Тальберг вирішив надати картині масштабності, і у Відора вийшов фільм про війну без великої кількості батальних сцен. Тальберг з Відором перезняли знамениту сцену колони військ на марші, додавши в неї 3 000 акторів масовки, 200 вантажівок і 100 літаків. Незабаром Відор зайнявся іншими проєктами, а за розпорядженням Тальберга інші сцени знімав вже Джордж У. Хілл (1895-1934). В результаті вийшов хіт, який став найвідомішим (і касовим) німим фільмом кінокомпанії «MGM» про війну.
Військове міністерство США (попередник Міністерства оборони) виділило продюсерам фільму для зйомок понад 200 армійських вантажівок, близько 4 000 військовослужбовців і понад 100 літаків.
Одного разу режисер Кінг Відор (1894-1982) поскаржився Ірвінгу Тальбергу (1899-1936) з кінокомпанії «MGM» на те, що йому набридло знімати фільми, які витримують у прокаті лише тиждень, після чого глядацький інтерес до них падає. Після цього він розповів Тальбергу про те, як він уявляє собі реалістичний фільм про війну. Тальберг був у захваті і спробував придбати права на бродвейську п'єсу Максвелла Андерсона (1888-1959) та ветерана Першої світової війни Лоуренса Сталлінгса (1894-1968) «What Price Glory?». Права на п'єсу вже були куплені, і Тальберг найняв Сталлінгса, щоб той приїхав до Голлівуду і написав сценарій нового реалістичного фільму про війну, зняти який мріяв Відор. Сталлінгс написав «Великий парад», антивоєнну історію, в якій не було місця традиційним уявленням про героїзм, і де фокус був зроблений на історії кохання між солдатом-янки та француженкою. Коли Відор закінчив знімальний період (зйомки обійшлися в $200 000, або приблизно $2,1 мільйона в цінах 2003 року), Тальберг продемонстрував цю версію глядачам у Колорадо. Реакція глядацької аудиторії виявилася позитивною, Тальберг вирішив надати картині масштабності, і у Відора вийшов фільм про війну без великої кількості батальних сцен. Тальберг з Відором перезняли знамениту сцену колони військ на марші, додавши в неї 3 000 акторів масовки, 200 вантажівок і 100 літаків. Незабаром Відор зайнявся іншими проєктами, а за розпорядженням Тальберга інші сцени знімав вже Джордж У. Хілл (1895-1934). В результаті вийшов хіт, який став найвідомішим (і касовим) німим фільмом кінокомпанії «MGM» про війну.

Вам сподобався фільм?