Недобросовісний колега Франкенштейна, доктор Бомер, планує пересадити мозок Ігора, щоб правити світом, використовуючи тіло монстра, але план зривається, коли той стає злим і пускається в лють.

Що залишилося за кадром

Цей фільм став четвертим за ліком у Класичній серії фільмів жахів студії Universal, знятим за мотивами роману Мері Шеллі про Франкенштейна.
«Дух Франкенштейна» перейшов з фільмів класу А до звичайного Б-муві. У фільму значно менший бюджет порівняно з його попередниками.
У фільмі легко помітна нерухомість обличчя монстра в сценах у залі суду.
Це останній фільм, у якому монстр перебуває в центрі уваги. Починаючи з наступного фільму «Франкенштейн зустрічає Людину-Вовка» (1943), у якому Лугоші грає Монстра з Чейні молодшим у ролі Людини-Вовка, і в усіх наступних монстр Франкенштейна був частиною цілого ансамблю монстрів Universal.
Твердилося, що гумова маска на всю голову, яка була частиною костюма Франкенштейна, була дуже незручною, і Лон Чейні мл. на неї постійно скаржився. Одного разу, буквально зриваючи маску з себе, він її випадково порвав, і в зйомках довелося робити перерву.
На додаток до незручностей, які завдавали Лону Чейні мл. костюми та їхні деталі, придумані майстром зі спецефектів Джеком П. Пірсом, актору було нелегко виносити грим, який йому наносили для деяких сцен (зокрема, коли монстр вибирається із застиглої сірки). Намагаючись досягти якомога більшої достовірності образу, Пірс повністю покрив актора розчином цементу, залишивши тільки крихітну дірочку біля рота для дихання. Процес нанесення гриму тривав з 6 години ранку до полудня, після чого вся знімальна група та актори, задіяні у фільмі, пішли обідати, щоб дати цементу на Лоні Чейні мл. час підсохнути.

Вам сподобався фільм?