Небезпечне поєднання радіації та інсектициду призводить до того, що нещасного Скота Кері поступово, але невпинно зменшується, поки він не стає лише кілька дюймів зростом. Його дім перетворюється на дику місцевість, де він має виживати у всьому – від павуків, що мешкають у підвалі, до його улюбленого кота.

Що залишилося за кадром

Роман Річарда Метісона (1926-2014) «Шлях вниз» (1956), який послужив основою для фільму Джека Арнольда (1916-1992), був написаний у формі флешбеків, тому головний герой досить швидко опинявся в підвалі. Проте, у кінокомпанії Universal Pictures наполягли на лінійному розповіді та вилученні деяких сюжетних ліній, які для 1957 року були надто провокативними.
Під час створення гігантських крапель води, фахівці зі спецефектів наповнювали презервативи водою, а потім кидали ці наповнені презервативи.
Сюжет виявився для кінокомпанії Universal Pictures дещо несподіваним, оскільки не мав чітко окресленого фіналу. Роман-першоджерело закінчується тим, що головний герой зменшується до нескінченно малих розмірів. Немає жодного хепі-енду, герой продовжує і продовжує зменшуватися. Попри все це, продюсеру Альберту Загсміту (1910-1993) вдалося вибити для фільму бюджет у розмірі $750 000. Після завершення роботи над фільмом на студії вирішили було змінити фінал і зробити хепі-енд (лікарі створюють сироватку, яка повертає процес зменшення назад), але режисер Джек Арнольд від цієї ідеї категорично відмовився. Саме він зняв фільм жахів «Тварь з Чорної лагуни» (1954) та його сиквели, і тому йому вдалося переконати керівництво студії поки нічого не змінювати та влаштувати попередні перегляди. Публіку подібний фінал фільму здивував, але глядачі залишилися задоволені, тож від ідеї змінити фінал картини відмовилися.

Вам сподобався фільм?