У прибережному Корнуоллі, Англія, на початку 19-го століття, молода жінка, яка приїхала відвідати свою тітку, дізнається, що та вийшла заміж за власника трактиру, який є членом банди злочинців, що організовують морські катастрофи та вбивства заради прибутку.

Що залишилося за кадром

Коли на роль сквайра Пенгаллана затвердили актора Чарльза Лотона (1899-1962), саме він наполіг на тому, щоб на роль Мері взяли Морін О’Хару (1920-2015).
В оригінальному сценарії Сідні Гілліата (1908-1994) та Джоан Гаррісон (1907-1994) лиходієм був лицемірний проповідник. Враховуючи, що показувати проповідників у негативному ключі не дозволяв т.зв. кодекс Хейса (етичний кодекс виробництва фільмів у Голлівуді, прийнятий у 1930 році), проповідника було вирішено замінити на сквайра. В принципі, Чарльза Лотона взяли на іншу роль, а роль лиходія-сквайра він взяв собі самостійно. Оскільки він був одночасно і продюсером, Лотон вимагав від режисера Альфреда Хічкока (1899-1980) більше екранного часу для свого персонажа. Це змусило Хічкока виявити зв'язок між лиходієм і контрабандистами раніше, ніж він спочатку планував. Були у Хічкока проблеми і з грою Лотона. (Наприклад, той в ролі сквайра зображував дещо збентежену ходу – в такт вальсу, який актор наспівував про себе, – тоді як режисер вважав, що така хода образу лиходія не надто відповідає.)

Вам сподобався фільм?