Тоні - син одного з найбагатших ділків бізнесу в Нью-Йорку закоханий в Алісу — просту дівчину секретаря та молоді хочуть повінчатися. Однак ексцентричну поведінку родичів і друзів майбутньої нареченої наводить батьків на думку нареченого, що у них з головами не все в порядку. Їхній будинок — це клуб за інтересами «міських божевільних».

Що залишилося за кадром

Зазвичай художні фільми в 1939 році поміщалися на 2,5 тисячі метрів плівки. На комедію «З собою не забереш» пішло 10 тисяч метрів.
Про п'єсу Джорджа С. Кауфмана та Мосса Харта, за якою знято цю комедію, Френк Капра вперше дізнався в Нью-Йорку в 1937 році, коли приїхав туди на прем'єрний показ свого фільму «Втрачений горизонт». З ідеєю купити права на екранізацію Капра звернувся до Гаррі Кона (1891-1958), одного із засновників і директора студії Columbia Pictures. Кон відповів категоричною відмовою. По-перше, він вважав суму $200 000 надто завищеною. По-друге, він ще не оговтався від суперечок з Капрою щодо остаточного монтажу «Втраченого горизонту», коли останнє слово залишилося за режисером. У Капри самого був зуб на Кона через спори навколо фільму «Якби ви тільки вміли готувати» (Вільям А. Сайтер, 1935) з Джин Артур (1900-1991) у головній ролі.
У період зйомок фільму Енн Міллер (1923-2004) було всього 15 років. Її героїні доводилося ставати в різні балетні позиції, а робити це дівчині було боляче. Міллер робила все, що потрібно, після чого тікала зі знімального майданчика, ховалася в тихому куточку і плакала від болю. Джеймс Стюарт (1908-1997) одного разу помітив, що вона плаче. Причини він не знав, але з того часу час від часу замовляв для Міллер солодощі, які цілими коробками доставляли прямо на знімальний майданчик.
Незадовго до початку зйомок Лайонел Беррімор (1878-1954) опинився прикутим до інвалідного крісла через зламаний стегон та артрит. Сценарій переписали, так що Беррімор знімався на милицях, оскільки його герой нібито вивихнув гомілкостоп.
Зазвичай художні фільми в 1939 році поміщалися на 2,5 тисячі метрів плівки. На комедію «З собою не забереш» пішло 10 тисяч метрів.
Про п'єсу Джорджа С. Кауфмана та Мосса Харта, за якою знято цю комедію, Френк Капра вперше дізнався в Нью-Йорку в 1937 році, коли приїхав туди на прем'єрний показ свого фільму «Втрачений горизонт». З ідеєю купити права на екранізацію Капра звернувся до Гаррі Кона (1891-1958), одного із засновників і директора студії Columbia Pictures. Кон відповів категоричною відмовою. По-перше, він вважав суму $200 000 надто завищеною. По-друге, він ще не оговтався від суперечок з Капрою щодо остаточного монтажу «Втраченого горизонту», коли останнє слово залишилося за режисером. У Капри самого був зуб на Кона через спори навколо фільму «Якби ви тільки вміли готувати» (Вільям А. Сайтер, 1935) з Джин Артур (1900-1991) у головній ролі.

Вам сподобався фільм?