Оуен Тэрсді вважає своє нове призначення в похмурий форт Апачі можливістю здобути військову славу, яка, на його думку, справедливо належить йому. Зверхній, одержимий військовою формальністю та врешті-решт саморуйнівний, він намагається знищити вождя апачів Кочіса, заманивши його через кордон з Мексики, незважаючи на поради своїх підлеглих.

Що залишилося за кадром

Окрім чорно-білої, існує також кольорова версія фільму.
Погана погода часто викликала затримки під час зйомок, тоді Джон Форд знайшов місцевого шамана-навахо. Режисер запропонував індіанцю сто доларів, якщо той зможе передбачити погоду. Кілька днів прогнози збувалися, але одного разу шаман сказав, що не може більше передбачати. На питання режисера чому, індіанець відповів, що Джон Вейн забрав його радіоприймач.
Джозеф Брін (1888-1965, впливова постать у світі американського кіно, саме він застосував до кіновиробництва т.зв. кодекс Гея) мав певні проблеми зі сценарієм. Його особливо турбувало, що сцену роботи чоловіків з гноєм можуть вважати непристойною, і він наполягав на тому, щоб кадри із вбитими солдатами показали мимохідь і без подробиць. Крім того, саме він наполягав на тому, щоб у фільмі не показували туалет, а сцени з випивкою звели до мінімуму. На додачу до всього, саме Брін наполягав на тому, щоб режисер Джон Форд (1894-1973) постійно був на зв’язку з Мелом Морсом, директором регіонального відділення Товариства захисту тварин, щодо всіх сцен за участю коней та інших тварин.
За рішенням Форда індіанців-апачів зображали індіанці народу навахо, він вважав їх природженими акторами, до того ж дуже надійними. Сам Форд ставився до індіанців з повагою, а робота у нього їм самим подобалася. Індіанцям, в принципі, подобалося, коли десь неподалік починалися зйомки, тому що для них це означало можливість підробітку. Вони долали в возах величезні відстані до місця зйомок і знали, що на знімальному майданчику у Форда можуть розраховувати на пристойний обід. Для фільму потрібно було 200 індіанців-навахо в ролі воїнів, і ще 100 жінок і дітлахів, а крім того необхідно було 100 акторів масовки, які зображали б регулярну армію.
Під час зйомок каскадер Джон Хадкінс (1918-1997) зламав хребет – на нього впав кінь під час зйомки сцени, в якій на крутому повороті на швидкості перекидається віз з боєприпасами (ця сцена залишилася у фільмі). На щастя, від ще більш серйозних наслідків врятувало втручання Бена Джонсона (1918-1996). За це кінокомпанія Argosy Pictures Corporation підписала з ним семирічний контракт, і ролі за цим контрактом він грав значні. На відновлення у Хадкінса пішов рік.
Оператор Арчі Стаут (1886-1973) та Джон Форд використовували інфрачервону чорно-білу плівку (її було створено спеціально для медичних цілей та наукових досліджень) для зйомок у Долині монументів. Така плівка не фіксувала синього кольору, показуючи його чорним, що надавало зображенню додаткового драматизму. В інфрачервоному зображенні шкіра акторів виглядала надто блідою, тож їм доводилося рясно користуватися гримом.
Поки Френк С. Наджент (1908-1965) працював над сценарієм, Джон Форд вирушив у Долину монументів на пошуки місць для зйомок. Чудово розуміючи необхідність підтримання кінокомпанії Argosy Pictures Corporation на плаву, Форд провів півроку за плануванням графіку зйомок, завдяки чому зміг скоротити бюджет фільму з 2,8 мільйона доларів до 2,1 мільйона доларів, а зйомки закінчити за 44 дні замість запланованих 77 днів.

Вам сподобався фільм?