Вечір в опері

A Night at the Opera (1935)

Хронометраж: 1:36 (96 хв)

7.415/10
540

7.8/10
36000

Всё про фільм

Відео 1

Фото 18

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1935-11-15

Країна

Сполучені Штати

Продакшн

Metro-Goldwyn-Mayer

Жанр

Комедія, Музика

Бюджет

$0

Збори

$0

Сайт

Режисер

Едмунд Голдінг, Сем Вуд

Актори

Граучо Маркс, Чіко Маркс, Харпо Маркс, Кітті Карлайл, Аллан Джонс, Сіг Руман, Волтер Вулф Кінг, Роберт Еммет О'Коннор, Маргарет Дюмон, Едвард Кін
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Ірвінг Талберг

Оператор

Мерріт Б. Герстад

Композитор

Художник

Кастинг

Монтаж

Вільям Левенвей
Вся команда (15)

• Альбом Queen під назвою "A Night at the Opera" (Вечір в опері) був названий на честь цього фільму.
• У 1993 році Бібліотека Конгресу визнала фільм "Ніч у опері" культурною спадщиною, і він був внесений до Національного кінореєстру.
• Після того, як Граучо Маркс (1890-1977) кілька разів не зміг зіграти певну сцену так, як цього хотілося режисеру Семі Вуду (1883-1949), режисер у розпачі вигукнув, що з актора нічого не можна "зліпити", на що Маркс одразу відповів, що і з дерева не завжди виходять хороші режисери ("wood" означає дерево).
• Продюсер Ірвінг Тальберг (1899-1936) нерідко викликав людей до себе в кабінет на зустріч, а сам в цей час був відсутній, перебуваючи десь в іншому місці на іншій зустрічі. Одного разу він протримав братів Маркс у приймальні у своєї секретарки кілька годин, поки сам сидів біля телефону у власному кабінеті. Після закінчення робочого дня секретарка пішла додому, а брати Маркс вирішили, що з них досить. Вони підтягнули до дверей кабінету Тальберга щось важке, таким чином замкнувши його всередині, і пішли. Після цього Тальберг завжди приймав їх у призначений час, але нерідко переривав зустрічі, відриваючись на розмови зі співробітниками та йдучи з кабінету на інші зустрічі, залишаючи братів у власному кабінеті, а повертався, траплялося, лише через кілька годин. Одного разу Тальберг повернувся до себе з якоїсь зустрічі та виявив у кабінеті Ґраучо Маркса (1890-1977), Чико Маркса (1887-1961) і Гарпо Маркса (1888-1964), які сиділи там голими та на прутиках смажили картоплю у нього в каміні. Тальберг сів з ними поруч, теж з’їв картоплину, і більше вже ніколи зустрічі з братами Маркс не переривав заради інших зустрічей.
• Чутливість Семюеля Вудса робила його чудовою мішенню для насмішок братів Маркс. У режисера була виразка шлунка, тому щодня він починав з великої склянки молока. Брати влаштували так, щоб молоко Вуду приносили в дитячій пляшечці. Потім він запровадив штраф за запізнення на зйомки – 50 доларів, і Граучо Маркс активно підтримав цю ініціативу. Однак перший штраф довелося сплатити саме йому: це сталося, коли Чіко та Харпо забили дошками двері його гаража, і він запізнився на знімальний майданчик. Незабаром брати Маркс взагалі почали робити ставки на те, хто буде наступним, кого покарають штрафом. В результаті Вуд скасував систему штрафів.
• Харпо Маркс виконував багато трюків самостійно. Пізніше він заявив, що для актора віком 47 років, який не був каскадером, було нерозумно так ризикувати.
• Автора сценарію, якого звали Аль Боасберг (1892-1937), залучили до роботи, і його постійно турбував продюсер Тальберг. Одного разу Боасберг подзвонив Тальбергу, щоб повідомити, що матеріал готовий, і той може прийти забрати його. Тальберг і брати Маркс прийшли до Боасберга за матеріалами (за сценарієм), однак у кабінеті не було ні Боасберга, ні сценарію. Вони ще пошукали, але нікого та нічого не знайшли, як раптом Граучо Маркс випадково підняв погляд і побачив сценарій – він був розірваний на клаптиків, і кожен шматочок був прибитий до стелі. За словами Граучо, щоб зібрати всі розірвані клаптики разом, знадобилося кілька годин, але загалом матеріал виявився досить непоганим.
• Тальберг переконав братів Маркс відправитися у тур по Західному узбережжю в рамках рекламної кампанії перед початком зйомок фільму. Брати відвідали Сіетл, Солт-Лейк-Сіті, Портленд і Санта-Барбару, де давали по чотири вистави на день. Серед глядачів були автори сценарію Аль Боасберг та Моррі Ріскінд (1895-1985), які оцінювали реакцію публіки. Якщо жарт викликав бурю сміху, вони його записували і надсилали на студію, де або вносили зміни, або вирішували взагалі не використовувати. Брати завершили тур ще до початку зйомок у фільмі.
• Альбом «A Night at the Opera» гурту Queen названий на честь цього фільму.