Двадцять років тому в сонному шахтарському містечку Валентайн-Блафс трагічна аварія на шахті сталася у День святого Валентина, поки частина робітників прикрашала шахту до святкування. Єдиний, хто вижив після катастрофи, вбив решту шахтарів і попередив містечко більше ніколи не святкувати День святого Валентина. Коли група підлітків вирішує нехтувати цим наказом, кровожерливий маніяк у шахтарському спорядженні починає жорстоко та винахідливо розправлятися з мешканцями міста.

Що залишилося за кадром

Фільм знімався в підземних виробках, що йшли на глибину до 300 метрів. Через ймовірність вибуху метану там доводилося використовувати тільки спеціальні освітлювальні прилади.
За словами гримера, одна з його "творчостей" виявилася настільки реалістичною, що від одного її вигляду режисера Джорджа Міхалку вирвало.
Продюсери Андре Лінк та Джон Даннінг розповідали, що ідея фільму прийшла їм в голову, коли вони з цікавості почали шукати свято, про яке ще не зняли фільм у жанрі "слешер" під час буму таких фільмів на початку 1980-х. Зрештою, обидва зупинилися на Дні святого Валентина. Назву фільму вони придумали відразу, проте, побоюючись витоку інформації, дали фільму робочу назву "Таємниця".
Квентін Тарантіно проголосив "Мій кривавий Валентин" своїм улюбленим фільмом жанру "слешер".
Народну балладу, під яку йдуть заключні титри, композитор Пол Заза додав буквально в останній момент.
У 2001-му році Джордж Міхалка звернувся до кінокомпанії Paramount Pictures з пропозицією про сиквел, проте пропозицію було відхилено через скромний касовий успіх першого фільму.
Фільм знімали у невеликому шахтарському містечку Сідні Майнз у канадській провінції Нова Шотландія. У період зйомок відбувався процес закриття численних шахт та виробок, що оточували місто, через економічні труднощі вугільної промисловості та старання борців за навколишнє середовище. У шахті, де проходили зйомки, згодом відкрили музей.
Один зі спеціалістів з візуальних ефектів відправив на знімальний майданчик виготовлену ним для зйомок труп у труні. "Посилка" була міжнародною і наробила великого переполоху на канадському кордоні.
Під час зйомок фільму економічне становище провінції Нова Шотландія було досить нестабільним, що було викликано проблемами канадської компанії Sydney Steel Corporation. Компанія, яка зазнала нападів екологів, ніяк не могла вирішити, закривати чи ні свої підприємства. Так чи інакше, хтось вирішив, що зйомки фільму жахів приваблять до Нової Шотландії натовпи туристів, проте цим надіям не судилося збутися.
Практично всі будинки, показані у фільмі, були колись побудовані вугільними компаніями для шахтарів. У 2015-му році ще стояли лише деякі з них.
Американська асоціація кінокомпаній вимагала вирізати з фільму загалом понад 5 хвилин матеріалу — здебільшого тому, що фільм виходив на екрани незабаром після вбивства Джона Леннона (1940-1980), і реакція публіки на перенасичені сценами насильства фільми була негативною.
Ірландський рок-гурт My Bloody Valentine, засновники стилю шугейзинг (один з жанрів альтернативного року), взяли назву у фільму Джорджа Міхалки.
Під час заключних титрів звучить балада, в якій є рядок "... а ті, хто залишився живим, знають, що жива і таємниця". Це відсилання до робочої назви фільму — "Таємниця".
За твердженням Ніла Аффлека, який зіграв у фільмі, навіть актори не мали поняття, хто вбивця. На цьому наполягли автори фільму, яким подобалася атмосфера таємничості на знімальному майданчику. Сам Аффлек здогадався, що вбивця — його персонаж, тому що після затвердження на роль його викликали до відділу спецефектів, щоб приміряти протез руки, яку вбивці відривають у кінці фільму.
За словами гримера, одне з його «творінь» вийшло настільки натуралістичним, що при вигляді його режисера Джорджа Михалку вирвало.
Продюсери Андре Лінк і Джон Даннінг розповідали, що ідея фільму прийшла їм у голову, коли вони почали з інтересу підшукувати свято, про яке ще не зняли фільму в жанрі «слешер» у період буму таких фільмів на початку 1980-х. В результаті обидва зійшлися на Дні святого Валентина. Назву фільму вони придумали відразу, проте, побоюючись витоків, дали фільму робочу назву «Таємниця».
Квентін Тарантіно проголосив «Мій кривавий Валентин» своїм улюбленим фільмом жанру «слешер».
Один зі спеціалістів з візуальних ефектів відправив на знімальний майданчик виготовлений ним для зйомок труп у труні. «Посилка» була міжнародною і наробила великого переполоху на канадському кордоні.
Під час заключних титрів звучить балада, в якій є рядок «… а ті, хто залишився живими, знають, що жива і таємниця». Це відсилка до робочої назви фільму — «Таємниця».

Вам сподобався фільм?