Фільм про нелюдську жорстокість і людське страждання, про непрості стосунки трошки божевільної, трошки святої, скуйовдженої, смішної, незграбної і ніжної Джельсоміні і похмурого, грубого і звіроподібного Дзампано - про стосунки жінки і чоловіка, які зовсім різні, але волею провидіння опиняються разом...

Що залишилося за кадром

Спочатку ідея фільму виникла у Тулліо Пінеллі та Федеріко Фелліні під час роботи над фільмом "Білий шейх", і це була історія лицаря, який подорожував середньовічною Італією.
Знайти продюсера було дуже важко, і Фелліні зіткнувся з не меншими труднощами при затвердженні акторів на ролі, які він обрав.
Фелліні пробував на роль Джельсоміни Марію Піа Касіліо, яка успішно зіграла у фільмі "Умбердо Д.", а на роль Матто – Альберто Сорді, однак через те, що кандидатуру Сорді було відхилено, дружба між ним і Фелліні дала тріщину.
Фелліні помітив Ентоні Куінна та Річарда Бейсхарта, коли вони брали участь у зйомках фільму "Заборонені жінки" Джузеппе Амато, де також в одній із жіночих ролей знімалася Джульєтта Мазина.
Зйомки фільму «Дорога», які періодично переривалися, тривали з жовтня 1953 року до травня 1954 року в різних місцях центральної Італії, таких як Баньореджо, Фьюмічіно, Овиндолі та Кастеллі Романі.
На Венеціанському кінофестивалі фільм отримав "Срібного Лева". Тоїєї вечора зіткнулися прихильники Лукіно Вісконті та Фредеріко Фелліні, і сутичка досягла свого піку, коли побилися прихильник Вісконті – Дзефірелі – і помічник режисера Фелліні, Моральдо Россі.
Олександр Корда хотів випустити продовження фільму – "Пригоди Жельсоміни".
На знак поваги до Мазіні, у своєму фільмі "Вісім з половиною жінок", Пітер Ґрінвей назвав одну з героїнь Джульєттою.
Музична тема Ніно Рота згодом стала популярною піснею під назвою "Зірки сяють у твоїх очах".
У Швейцарії цигарки називають "Дзампано".
Ентоні Квінна озвучував Арнольдо Фоа.
Фільм демонструвався в радянському кінопрокаті у 1967 році під назвою "Вони блукали дорогами" і мав хронометраж 97 хвилин, тобто був коротшим за оригінальну версію на 21 хвилину.
У фільму два саундтреки: у радянській прокатній версії, крім оригінальної музики Клаудіо Санторо, звучить мелодія, яка стала згодом знаменитою «Пісенкою шофера».
У фільму два саундтреки: у радянській прокатній версії, крім оригінальної музики Клаудіо Санторо, звучить мелодія, яка згодом стала знаменитою «Пісенькою шофера».
Фільм демонструвався в радянському кінопрокаті в 1967 році під назвою «Вони блукали дорогами» і з хронометражем 97 хвилин, тобто на 21 хвилину коротший за оригінал.

Вам сподобався фільм?