Правдива драма про найбільш руйнівні міські заворушення в історії США. Влітку року 1967 вже розпечений міжрасовою проблемою Детройт поглинає в бунт і насильство, а десяток тисяч розлючених жителів виходить з-під контролю влади.

Що залишилося за кадром

Зйомки фільму відбулися у вересні 2016 року в місті Броктон, штат Массачусетс. Декорації, що зображували Детройт 1967 року, були встановлені на місці, яке називається "дерево свободи" – платан, посаджений у 1763 році на одній із зупинок так званої "підземної залізниці" (секретної системи шляхів, яка використовувалася для організації втеч і перевезення негрів-рабів з рабовласницьких штатів Півдня на Північ). Під час Громадянської війни раби, прямуючи на Північ, ховалися вдень у стайні Едварда Беннетта та подорожували ночами.
Джону Бойєгу пощастило познайомитися з охоронцем Мелвіном, якого він зіграв у фільмі.
Деякі сцени фільму були зняті на вулиці Ешмонт у Бостоні. У фільмі також з'являється будинок священника єпископальної церкви Всіх Святих, що розташований на цій же вулиці. Сама церква також представлена у фільмі.
Використовуючи прийом, який вона вперше застосувала під час роботи над військовим трилером "Повелитель бурі" (2008), режисер Кетрін Бігелоу використовувала одразу 3-4 камери, які постійно рухалися навколо акторів. Бігелоу завжди освітлювала все місце зйомок і практично не використовувала крупні плани. Кожна сцена знімалася з кількох дублів, щоб вибрати той, який найкраще передає емоційну напругу.
Концерт був записаний у театрі Emerson Majestic у Бостоні. Він розташований на території коледжу Емерсон, де навчалися багато представників індустрії розваг.
Зйомки фільму відбулися у вересні 2016 року в місті Броктон, штат Массачусетс. Декорації, що зображують Детройт 1967 року, були встановлені на місці так званого «дерева свободи» — платана, посадженого в 1763 році на одній з зупинок підземної залізниці (так називалася таємна система шляхів, що використовувалася для організації втеч та переправлення негрів-рабів з рабовласницьких штатів Півдня на Північ). Під час Громадянської війни раби по дорозі на Північ ховалися вдень у стайні Едварда Беннетта та подорожували ночами.
Використовуючи прийом, який вона вперше спробувала в роботі над військовим трилером «Повелитель бурі» (2008), режисерка Кетрін Бігелоу застосовувала одразу 3-4 камери, які постійно кружляли навколо акторів. Бігелоу постійно тримала освітленою всю знімальну площадку і практично не використовувала крупні плани. Кожна сцена знімалася з декількох дублів, щоб вибрати той, який краще передає емоційний напругу.

Вам сподобався фільм?