Після закінчення Другої світової війни молода литовка та молодий італієць зі Сtromболі імпульсивно одружуються, але сімейне життя на острові виявляється важчим, ніж вона може витримати.

Що залишилося за кадром

Спочатку Роберто Росселліні збирався запросити на головну роль акторку Анну Маньяні, але на етапі підготовки сценарію йому несподівано прийшов лист від шведсько-американської зірки Інгрід Бергман, в якому та повідомила, що дуже любить фільми «Рим, відкрите місто» (1945) і «Земляк» (1946), тому в будь-який час готова приїхати зніматися в Італію.
Практично всі сцени знімалися без декорацій у реальному селі Стромболі, причому більшість залучених до картини людей — місцеві жителі, в тому числі виконавець ролі чоловіка Маріо Вітале до цього моменту був звичайним рибалкою.
Опинившись на острові та познайомившись з побутом місцевих жителів, Роберто Росселліні вирішив додати до сценарію додаткові документальні сцени, до них належать евакуація жителів під час виверження вулкану та колективне ловля риби з довгими сітками, так звана «тоннара».
Ізольований острів Стромболі після виходу фільму відвідало безліч туристів з Італії та інших європейських країн. До сьогодні тут можна знайти пам’ятні інформаційні таблички з фотографіями знімального процесу, а головний місцевий бар, розташований на центральній площі поселення, носить назву «Інгрід».
Спочатку Роберто Росселліні збирався запросити на головну роль акторку Анну Маньяні, але на етапі підготовки сценарію йому несподівано прийшов лист від шведсько-американської зірки Інгрід Бергман, в якому та повідомила, що дуже любить фільми «Рим, відкрите місто» (1945) і «Земляк» (1946), тому в будь-який час готова приїхати зніматися в Італію.
Опинившись на острові та познайомившись з побутом місцевих жителів, Роберто Росселліні вирішив додати в сценарій додаткові документальні сцени, до них належать евакуація жителів під час виверження вулкана та колективне ловля риби з довгими сітками, так звана «тоннара».

Вам сподобався фільм?