Наприкінці 19-го століття молода жінка переїжджає до Амстердама з родиною та намагається заробити на життя. Стаючи жертвою різних чоловіків, вона, тим не менш, піднімається в суспільстві.

Що залишилося за кадром

Більш точний переклад назви – «Кеті, вулична дівчина».
Режисер Пол Верховен погодився знімати цей фільм, ознайомившись лише з детальним синопсисом, в якому історія головної героїні розповідалася паралельно з описом соціальної та політичної обстановки в країні в описуваний період. Коли вже повним ходом йшов процес передвиробництва, Верховен з продюсером Герардом Сутерманом переробили синопсис на сценарій, проте продюсер Роб Хаувер відмовився давати йому «зелене світло», вважаючи надто затратним. Хаувер наказав Верховену та Сутерману зосередитися на особистих проблемах героїні та прибрати зі сценарію практично всі соціальні питання, включно зі сценами бунту, заради яких, власне, Верховен і погодився взятися за цей проєкт.
Проблеми під час зйомок виникали не лише через сценарій. Оператор Ян де Бонт і акторка Монік ван де Вен познайомилися ще на знімальному майданчику драми Верховена «Турецькі насолоди» (1973). Де Бонт вкрай неоднозначно сприймав зйомки «оголених» сцен за участю ван де Вен, тож атмосфера на знімальному майданчику «Кіті-вертихвістки» була досить напруженою. Для зйомок в «оголених» сценах замість ван де Вен навіть найняли якусь місцеву проститутку, а в певний момент на знімальний майданчик довелося запросити Мартін, дружину Верховена і психолога за професією, щоб вона допомогла розрядити атмосферу на знімальному майданчику.
Фільм знімали в Гаазі, Утрехті, Амстердамі, Лейдені та Брюсселі через велику кількість там старовинних будівель. І все одно під час зйомок на знімальному майданчику доводилося розміщувати то віз пекаря, то плетільників кошиків, щоб приховати від глядача атрибути двадцятого століття – антени, паркувальні лічильники, супермаркети.
Більш точний переклад назви — «Кеті, вулична повія».
Режисер Пол Верховен погодився знімати цей фільм, ознайомившись лише з детальним синопсисом, в якому історія головної героїні розповідалася паралельно з описом соціальної та політичної обстановки в країні в описуваний період. Коли вже повним ходом йшов процес передвиробництва, Верховен з продюсером Герардом Сутеманом переробили синопсис у сценарій, однак продюсер Роб Хаувер відмовився давати йому «зелене світло», вважаючи надто затратним. Хаувер звелів Верховену і Сутерману зосередитися на особистих проблемах героїні та прибрати зі сценарію практично всі соціальні питання, включаючи сцени бунту, заради яких, власне, Верховен і погодився взятися за цей проєкт.
Проблеми під час зйомок виникали не лише через сценарій. Оператор Ян де Бонт і акторка Монік ван де Вен познайомилися ще на знімальному майданчику драми Верховена «Турецькі насолоди» (1973). Де Бонт вкрай неоднозначно сприймав зйомки «оголених» сцен за участю ван де Вен, тож атмосфера на знімальному майданчику «Кіті-вертихвістки» була досить напруженою. Для зйомок в «оголених» сценах замість ван де Вен навіть найняли якусь місцеву проститутку, а в якийсь момент на знімальний майданчик довелося запросити Мартін, дружину Верховена і психолога за професією, щоб вона допомогла розрядити атмосферу на знімальному майданчику.
Фільм знімали в Гаазі, Утрехті, Амстердамі, Лейдені та Брюсселі через велику кількість там старовинних будівель. І все одно під час зйомок на знімальному майданчику доводилося розміщувати то віз пекаря, то плетіння кошиків, щоб приховати від глядача атрибути двадцятого століття – антени, паркувальні лічильники, супермаркети.

Вам сподобався фільм?