Іронія долі, або З легкою парою!

Ирония судьбы, или С легким паром! (1975)

Хронометраж: 3:4 (184 хв)

7.277/10
256

8/10
15000

Всё про фільм

Відео 1

Фото 4

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1975-12-31

Країна

Продакшн

Mosfilm

Жанр

Телефільм, Комедія, Мелодрама

Бюджет

$0

Збори

$0

Сайт

Режисер

Ельдар Рязанов

Актори

Андрій Мягков, Барбара Брильська, Юрій Яковлєв, Aleksandr Shirvindt, Георгій Бурков, Aleksandr Belyavskiy, Лія Ахеджакова, Валентина Тализіна, Lyubov Dobrzhanskaya, Любов Соколова
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Еміль Брагінський, Ельдар Рязанов

Продюсер

Оператор

Vladimir Nakhabtsev

Композитор

Художник

Кастинг

Монтаж

Valeriya Belova
Вся команда (7)

• «Яка гидота ця ваша заливна риба» та «О, тепла пішла» — фрази, яких не було в сценарії фільму. Це була імпровізація Юрія Яковлєва.
• Ельдар Рязанов зіграв у картині одну з характерних для нього епізодичних ролей — пасажира в літаку, на якого постійно звалюється сплячий Лукашин. За розповідями самого ж Рязанова, він був дуже засмучений, коли під час перегляду знятого епізоду виявив, що в кадрах видно, як крізь його не рідке ще волосся проглядає лисина.
• Зйомки картини проходили в квартирі панельного будинку, розташованого в Москві за адресою пр. Вернадського, буд. 125. Цей будинок, однак, побудований за експериментальним проєктом, реалізованим лише в трьох будинках на цьому проспекті. Зйомки інтер'єру ленінградської квартири проходили в будинку 113. У 2003 році на стіні будинку 125 по проспекту Вернадського було відкрито табличку зі зображеннями Барбари Брилської та Андрія Мягкова. Однак цю табличку часто крадуть, і її доводиться відновлювати.
• Рязанов ретельно підшукував виконавців головних ролей. Женю Лукашина дуже хотів зіграти Андрій Миронов, але Рязанов бачив його лише в образі Іполіта. Лукашиним могли стати також Петро Вельяминов і Станіслав Любшин.
• Крім телепрем'єри 1 січня 1976 року, фільм вийшов у кінопрокат 16 серпня 1976 року.
• Найкращий фільм за опитуванням журналу «Радянський екран» у 1977 році.
• Кіноваріант коротший майже на півгодини — хронометраж становить 155 хвилин.
• На роль Наді Шевельової пробувалися: Людмила Гурченко, Світлана Немоляєва, Антоніна Шуранова, акторка Кіровського драмтеатру Меримсон та інші. Таривердієв довго й наполегливо вмовляв режисера запросити Алісу Фрейндліх. І тут Рязанов згадав польську мелодраму «Анатомія кохання», де головну жіночу роль грала Барбара Брилська. Він роздобув її телефон і зателефонував їй до Варшави. Прочитавши сценарій, Барбара вилетіла на кінопроби до Москви. Її версія ролі виявилася найбільш переконливою.
• Знамениту сцену в бані, де перед Новим роком збираються друзі, знімали після травневих свят. Під сходами в одному з коридорів «Мосфільму» встановили банні лавки та ваги.
• На початку фільму Женя і Галя в розмові кілька разів згадують Катаняна, який запрошував їх до себе зустрічати Новий рік. Це прізвище звучить також в іншому фільмі Рязанова — «Забута мелодія для флейти», де так представляється герой Леоніда Філатова. Ймовірно, тим самим Ельдар Рязанов хотів увічнити свого студентського друга, режисера Василя Катаняна, з яким у 1950-х як оператор знімав документальні фільми.
• Майже одразу ж після відходу Жені Іполіт вмикає телевізор, по якому йде фільм «Солом'яний капелюшок» (1974), вперше показаний 31 грудня 1974 року на першій програмі ЦТ СРСР, отже герої зустрічають новий 1975 рік.
• У титрах на початку фільму допущено друкарську помилку: у слові «виключно» (у фразі «Абсолютно нетипова історія, яка могла статися тільки і виключно в новорічну ніч») пропущено літеру «л».
• Лукашин вилітає до Ленінграда з аеропорту Домодєдово, хоча в радянський час внутрішні рейси північного і західного напрямків виконувалися з Шереметьєво-1.
• У Москві з 1958 року існувала 3-тя вулиця Будівельників, але в 1963 році її перейменували — тепер це вулиця Марії Ульянової, а будинок 25 по цій вулиці — хрущовська п'ятиповерхівка. У Ленінграді 3-ї вулиці Будівельників не існувало ніколи, зате з 1955 по 1962 рік існували одразу дві вулиці Будівельників, одна — у промзоні Красногвардійського району; нині ця вулиця носить назву Бокситогорська, друга — в Кіровському районі, нині — вулиця Маринеска.
• Женя викидає у вікно фотографію Іполіта, а пізніше Надя піднімає зі снігу вже фотографію не Юрія Яковлєва, а Олега Басилашвілі, який раніше отримав роль Іполіта і знявся в кількох сценах, але змушений був відмовитися від зйомок через смерть батька. Цей кадр перезняти вже не встигли через те, що настала весна, і сніг розтанув.
• Зйомки фільму проходили з 22 січня по червень 1975 року.
• «Яка гидота ця ваша заливна риба» і «О, тепла пішла» — фрази, яких не було в сценарії фільму. Це була імпровізація Юрія Яковлєва.
• На роль Наді Шевельової пробувалися: Людмила Гурченко, Світлана Немоляєва, Антоніна Шуранова, акторка Кіровського драмтеатру Мерімсон та інші. Таривердієв довго і наполегливо вмовляв режисера запросити Алісу Фрейндліх. І тут Рязанов згадав польську мелодраму «Анатомія кохання», де головну жіночу роль грала Барбара Брильська. Він роздобув її телефон і зателефонував їй до Варшави. Прочитавши сценарій, Барбара вилетіла на кінопроби до Москви. Її версія ролі виявилася найпереконливішою.
• На початку фільму Женя і Галя в розмові кілька разів згадують Катаняна, який запрошував їх до себе зустрічати Новий рік. Це прізвище звучить також в іншому фільмі Рязанова — «Забута мелодія для флейти», де так представляється герой Леоніда Філатова. Ймовірно, цим самим Ельдар Рязанов хотів увічнити свого студентського друга, режисера Василя Катаняна, з яким у 1950-х як оператор знімав документальні фільми.
• Майже відразу після того, як Женя йде, Іполит вмикає телевізор, по якому йде фільм «Солом'яний капелюшок» (1974), вперше показаний 31 грудня 1974 року на першій програмі ЦТ СРСР, отже герої зустрічають новий 1975 рік.
• У титрах на початку фільму допущена друкарська помилка: у слові «виключно» (у фразі «Абсолютно нетипова історія, яка могла статися тільки і виключно в новорічну ніч») пропущена літера «л».