Усі фильми

Новинки 2026

ТОП фільми 2025

ТОП фільми 2024

Зачарована - постери, обкладинки, шпалери

Багато постерів, обкладинок та шпалер до фільму "Зачарована"

Enchanted (2007)

Хронометраж: 1:47 (107 хв)

6.84/10
5669

7.1/10
229000

Всё про фільм

Відео 3

Фото 81

Актори та персонажі

Постери, обложки

3K 2100p

HD Ready 750p

HD Ready 750p

5K UHD 3000p

5K UHD 3000p

5K UHD 3000p

Full HD 1426p

2K 1500p

2K 1500p

3K 1834p

HD Ready 750p

HD Ready 750p

HD Ready 750p

HD Ready 750p

HD Ready 750p

2K 1500p

2K 1500p

2K 1500p

2K 1500p

2K 1500p

Full HD 1426p

2K 1500p

5K UHD 3000p

2K 1500p

2K 1500p

5K UHD 3000p

5K UHD 3000p

5K UHD 3000p

2K 1500p

3K 1800p

5K UHD 3000p

5K UHD 3000p

4K UHD 2160p

5K UHD 3000p

5K UHD 3000p

3K 1800p

5K UHD 3000p

Backdrops, wallpaper

4K UHD 2160p

Full HD 1080p

Full HD 1080p

HD Ready 720p

HD Ready 720p

HD Ready 720p

HD Ready 720p

4K UHD 2160p

Full HD 1080p

4K UHD 2160p

Full HD 1080p

Full HD 1080p

Full HD 1080p

Full HD 1152p

HD Ready 720p

HD Ready 720p

Full HD 1152p

4K UHD 2160p

2K 1440p

Full HD 1080p

Full HD 1080p

Full HD 1152p

Full HD 1080p

Full HD 1152p

Full HD 1080p

4K UHD 2160p

4K UHD 2160p

4K UHD 2160p

4K UHD 2160p

4K UHD 2160p

Full HD 1080p

3K 1680p

3K 1620p

4K UHD 2160p

3K 1729p

Full HD 1342p

HD Ready 789p

HD Ready 789p

Що залишилося за кадром

На головну жіночу роль пробувалася Ума Турман.
Спочатку вихід фільму планувався на 2002 рік, режисером виступав Роб Маршалл, але він покинув проєкт через «творчі розбіжності» з продюсерами.
Робота над проєктом тривала майже два роки. На створення анімаційної частини пішло близько року, в той час як зйомки акторів, розпочаті влітку 2006 року та які проходили в різних частинах Нью-Йорка, були завершені за 72 дні.
Місцем дії фільму було обрано Нью-Йорк, де й відбувалися зйомки. Попри ретельну підготовку, знімальний процес постійно ускладнювався мінливістю обстановки в місті, знімальній групі доводилося працювати в умовах «неприпинної забудови, реконструкцій та відкриття нових магазинів».
Перша сцена в Нью-Йорку, де Жизель з’являється з каналізаційного люка, була знята в центрі площі Таймс-сквер (Times Square). На площі постійно перебувала величезна кількість людей, контролювати яких було дуже складно, тому в цьому епізоді було вирішено знімати звичайних перехожих разом з акторами масових сцен, розміщеними на передньому плані.
Початковий сценарій, написаний Біллом Келлі, був придбаний кінематографічним підрозділом Студії Діснея Touchstone Pictures та продюсерською фірмою Sonnenfeld/Josephson Productions за $450 000 у вересні 1997 року. Однак його визнали таким, що не відповідає іміджу студії, оскільки він був розрахований на дорослу аудиторію. На обурення Келлі, сценарій кілька разів переписувався.
У 2001 році режисерське крісло посів Джон Тьортелтауб, але невдовзі покинув його заради спільного проєкту Діснею та Джеррі Брукгаймера «Скарби нації». Адам Шенкман став режисером фільму у 2003 році, водночас Студія Діснея найняла Роберта Шулі та Марка Маккоркла для чергового переписування сценарію. На цій стадії розробки проєкту на роль Жизель розглядалися актриси Кейт Хадсон та Різ Візерспун. Проте фільм так і не був запущений у виробництво.
У 2005 році режисером фільму було призначено Кевіна Ліму, а Білл Келлі повернувся до проєкту для створення нової версії сценарію. Ліма та Келлі разом працювали над сценарієм, однією з основних ідей якого стало поєднання сюжету «Зачарованої» з багатим диснеївським надбанням через численні відсилки до минулих робіт студії. Ліма створив візуальну розкадровку, що відтворювала сюжет фільму від початку до кінця, яка займала цілий поверх виробничої будівлі. Після того, як режисер продемонстрував її голові Студії Діснея, Діку Куку, проєкт отримав зелене світло.
Кевін Ліма зайнявся дизайном світу Андалазії до того, як були обрані актори на головні ролі. Після кастингу та затвердження акторів Ліма був залучений до остаточного дизайну проєкту, щоб намальовані персонажі якомога повніше відповідали своїм реальним прототипам.
«Зачарована» — перший повнометражний фільм студії Діснея, що поєднує гру живих акторів та намальованих персонажів, з часів «Хто підставив кролика Роджера» 1988 року.
Тривалість стрічки становить 107 хвилин, анімаційна частина триває близько 13 хвилин, з яких 10 припадають на початок. За ці 10 хвилин Ліма спробував, за його словами, «відтворити найдрібніші деталі культових диснеївських образів», які тільки міг. Цю частину фільму навмисно створювали за допомогою традиційної мальованої анімації (замість комп’ютерної тривимірної анімації), як данину поваги старим диснеївським казкам, таким як «Спляча Красуня», «Попелюшка», «Білосніжка та семеро гномів».
Наприкінці 1990-х років через розвиток комп'ютерної графіки та її поширення багатьох аніматорів було звільнено зі Студії, тому створення анімаційної частини фільму здійснювала незалежна компанія James Baxter Animation, розташована в Пасадені, під керівництвом головного художника Джеймса Бакстера.
Щоб продемонструвати зв'язок між анімаційним і реальним світами Ліма на ранній стадії виробництва запросив до проєкту художницю з костюмів Мону Мей, завданням якої було створення єдиного стилю для костюмів обох світів. Він також відзняв матеріал з Емі Адамс у ролі Жизель, який використовувався аніматорами як зразок, що дозволило досягти як візуальної схожості, так і відповідності рухів намальованого персонажа рухам акторки. Щоб актори мали уявлення про те, як виглядатимуть і рухатимуться їхні намальовані двійники, аніматори демонстрували їм завершені тестові сцени.
Найскладнішими, за визнанням режисера Кевіна Ліма, були зйомки музичного номера «Так ти зрозумієш» у Центральному Парку. Через негоду на п’ятихвилинний епізод було витрачено 17 днів, з яких лише сім були достатньо сонячними для проведення зйомок. До того ж, у процес інколи втручалися шанувальники Патріка Демпсі. Хореографічною постановкою номера, в якому було задіяно 300 людей масових сцен та 150 танцюристів, займався Джон О’Коннел, який раніше працював над мюзиклом «Мулен Руж!».
Багато епізодів знімали в студії Steiner Studios, де було три великі сцени, необхідні для зйомок. Також зйомки відбувалися на Бруклінському мосту та в The Paterno — житловому комплексі з вигнутим, розкішно прикрашеним фасадом кольору слонової кістки, в якому живуть герої фільму, Роберт і Морган.
Дизайн усіх костюмів у фільмі створено Моною Мей. Щоб визначитися зі стилем одягу героїв фільму, Мей та її відділ з виготовлення костюмів, що налічував 20 осіб, провели спільно з аніматорами цілий рік у підготовці проєкту. Вона також уклала контракти з п'ятьма магазинами одягу в Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. Мей була залучена до проєкту на стадії створення облич та тіл персонажів, коли виникла необхідність визначення можливості виготовлення реальних, придатних акторам костюмів на основі двовимірних малюнків. Її завданням було збереження суті диснеївського дизайну з додаванням до нього чогось нового, модного та веселого. Мей зізнавалася, що це було досить важко, «тому що довелося мати справу з культовими диснеївськими персонажами, образи яких протягом багатьох років відклалися в пам’яті глядачів».
Щоб талія Жизель у весільній сукні виглядала дуже вузькою, були зроблені «неймовірно пишні» рукави та величезний кринолін з металевим обручем, який утримував 20 шарів спідниць та оборок. Загалом для зйомок було виготовлено 11 версій весільної сукні, кожна з яких складалася зі 183 погонних метрів шовку та інших тканин і важила приблизно 18 кг. Свої відчуття під час носіння такої сукні акторка Емі Адамс назвала «виснажливими», оскільки «все навантаження припадало на стегна, і іноді складалося враження, що її щось тримає».
Для Джеймса Марсдена було створено лише один костюм. Під час його створення головним для Мей було, щоб «зовнішність Марсдена не загубилася на тлі шаленого вбрання, в якому він продовжував би виглядати гарно». У костюмі були підкладки на грудях, сідницях та в паху, які надавали фігурі Марсдена «перебільшені пропорції мультиплікаційного персонажа» та «позу — пряма спина, не повислі рукави».
Створюючи костюм Королеви Нарісси, Мей була рада дізнатися про бажання режисера зробити його більш модним. Для цього вона вирішила надати зовнішності Нарісси образ подіумної моделі, чия сукня все ще виглядала б по-діснеївськи, але водночас нагадувала одяг світу високої моди. Оскільки Нарісса у фільмі постає у трьох варіантах: намальованому, реальному та комп’ютерному, Мей необхідно було досягти схожості «кольору, форми та текстури» її костюма в усіх трьох варіантах. Деталі костюма, що складаються з корсажу, спідниці та накидки, були виконані зі шкіри для надання йому «зміїного» вигляду. Працюючи спільно з аніматорами, Мей зробила так, щоб деталі костюма мали схожість з різними частинами дракона: дизайн накидки нагадує крила, облягаюча спідниця, що складається з декількох шарів, схожа на хвіст, а корона під час перетворення Нарісси на дракона перетворюється на роги.
Студія Діснея спочатку планувала додати Жизель до ряду диснеївських принцес — на Виставці Іграшок 2007 року навіть була представлена її лялька, на упаковці якої містився напис, що надавав Жизель цей статус — проте, коли з’ясувалося, що Студії доведеться платити Емі Адамс за довічне право використання її зовнішності, від цієї ідеї відмовилися. І хоча Жизель не стала однією з Диснеївських принцес, і в продаж не надійшли товари з нею в цьому статусі, за мотивами «Зачарованої» було випущено різноманітні товари, що використовують мультиплікаційний образ Адамс.
Для «Зачарованої» основну частину кадрів з візуальними ефектами створила Tippett Studio. Ці кадри, в кількості 320, містили різні віртуальні декорації, погодні ефекти та комп’ютерних персонажів, що взаємодіяли з реальними акторами, в таких епізодах, як прибирання квартири Роберта дикими тваринами або боротьба Піпа з Наріссою, що перетворилася на дракона. Студія CIS Hollywood відповідала за 36 кадрів з візуальними ефектами, які приховували страхувальні троси, та комбінування. Також, студіями Reel FX Creative Studios та Weta Digital було створено 6 кадрів зі зміною плану у вигляді розвороту книги-панорами.
Серед тварин, присутніх в епізоді прибирання квартири Роберта під пісню «Happy Working Song», реальними були навчені щури та голуби. Зняті на плівку, вони допомогли Tippett Studio у створенні комп’ютерних моделей, які згодом використовувалися для зображення активної діяльності голубів, що тримають у дзьобах мітли, та щурів, які чистять зубними щітками. Усі комахи, що беруть участь в епізоді, є повністю комп’ютерними.
Бурундук Піп, який вміє розмовляти в намальованому світі Андалазії, втрачає цю здатність у реальному світі і тому змушений спілкуватися з оточуючими за допомогою міміки та жестів. У завдання аніматорів входило створення реалістичного бурундука, який виражає свої думки та почуття через мову жестів. Для команди Tippett Studio створення Піпа почалося зі спостережень за справжніми бурундуками, їх зйомки на камеру під усіма можливими кутами. Після цього за допомогою комп'ютерних редакторів 3D-графіки «Maya» та «Furrocious» було створено фотореалістичну тривимірну модель. Коли супервайзер зі спецефектів Томас Скелесні вперше показав її режисеру Кевіну Ліму, той був немало здивований, дізнавшись, що модель є комп'ютерною. Щоб зробити міміку Піпа більш виразною, моделери додали йому брови, яких немає у справжніх бурундуків. Під час зйомки сцен, в яких з'являється комп'ютерний Піп, були використані різні засоби, що вказують на фізичну присутність бурундука в кадрі. Одним з таких засобів було невелике опудало з дротяним каркасом. У деяких випадках, щоб показати акторам та оператору, де в даний момент знаходиться Піп, використовувалася паличка з маркером на кінці або лазерна указка.
Дизайн комп’ютерної моделі дракона був натхненний традиційними зображеннями китайського дракона та зовнішністю персонажа Сюзанни Сарандон. Під час зйомок сцени перетворення Нарісси на дракона майстри зі спецефектів для направлення погляду акторів масових сцен використовували довгу жердину замість лазерної указки. Ця сцена була дуже складною, оскільки потребувала синхронної роботи кількох складових: руху декорацій, комп’ютерної системи освітлення та повторюваних «наїздів» камери. Для зйомок Патріка Демпсі в кульмінаційній сцені фільму, в якій Нарісса, стискаючи в кігтях Роберта, забирається на Вулворт-білдінг, було побудовано установку у вигляді механічної руки, керованої трьома синхронно працюючими фахівцями. В цю руку, що імітувала рухи лапи комп’ютерного дракона, на фоні хромакею поміщали актора, всі рухи якого фіксувалися на камеру.
У 2001 році режисерське крісло зайняв Джон Тертелтауб, але незабаром покинув його на користь спільного проєкту Діснея та Джеррі Брукгаймера «Скарб нації». Адам Шенкман став режисером фільму у 2003 році, в той же час Студія Діснея найняла Роберта Шулі та Марка Маккоркла для чергового переписування сценарію. На цій стадії розробки проєкту на роль Жизель розглядалися актриси Кейт Хадсон і Різ Візерспун. Однак фільм так і не був запущений у виробництво.
У 2005 році режисером фільму був призначений Кевін Ліма, а Білл Келлі повернувся в проєкт для створення нової версії сценарію. Ліма і Келлі разом працювали над сценарієм, однією з основних ідей якого стало об'єднання сюжету «Зачарованої» з багатим диснеївським надбанням через численні відсилки до минулих робіт студії. Ліма створив візуальну розкадровку, що відтворює сюжет фільму від початку до кінця, яка зайняла цілий поверх виробничої будівлі. Після того, як режисер продемонстрував її голові Студії Діснея, Діку Куку, проєкту було дано зелене світло.
«Зачарована» — перший повнометражний фільм Студії Діснея, що поєднує гру живих акторів і намальованих персонажів, з часів «Хто підставив кролика Роджера» 1988 року.
Хронометраж стрічки становить 107 хвилин, анімаційна частина триває близько 13 хвилин, з яких 10 відносяться до початку. За ці 10 хвилин Ліма спробував, за його словами, «відтворити найдрібніші деталі культових диснеївських образів», які тільки міг. Ця частина фільму навмисно створювалася за допомогою традиційної рисованою анімації (замість комп’ютерної тривимірної анімації), як данина поваги старим диснеївським казкам, таким як «Спляча красуня», «Попелюшка», «Білосніжка і семеро гномів».
Найскладнішими, за визнанням режисера Кевіна Ліми, були зйомки музичного номера «Так ти зрозумієш» у Центральному Парку. Через негоду на п’ятихвилинний епізод було витрачено 17 днів, з яких лише сім були достатньо сонячними для проведення зйомок. Крім того, в процес іноді втручалися шанувальники Патріка Демпсі. Хореографічною постановкою номера, в якому було задіяно 300 осіб масовки та 150 танцюристів, займався Джон О’Коннел, який працював до цього над мюзиклом «Мулен Руж!».
Дизайн всіх костюмів у фільмі створено Моною Мей. Щоб визначитися зі стилем одягу героїв фільму, Мей і її відділ з виготовлення костюмів, що складався з 20 осіб, провели спільно з аніматорами цілий рік у підготовці проєкту. Вона також уклала контракти з п’ятьма магазинами одягу в Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. Мей була залучена до проєкту на стадії створення облич і тіл персонажів, коли виникла необхідність визначення можливості виготовлення реальних, придатних акторам костюмів на основі двовимірних малюнків. Її завданням було збереження суті диснеївського дизайну з привнесенням в нього чогось нового, модного і веселого. Мей зізнавалася, що це було досить важко, «тому що довелося мати справу з культовими диснеївськими персонажами, образи яких протягом багатьох років відкладалися в пам’яті глядачів».
Щоб талія Жизель у весільній сукні виглядала дуже вузькою, були зроблені «неймовірно пишні» рукави та величезний кринолін з металевим обручем, який утримував 20 шарів спідниць та оборок. Загалом для зйомок було виготовлено 11 версій весільної сукні, кожна з яких складалася зі 183 погонних метрів шовку та інших тканин і важила приблизно 18 кг. Свої відчуття під час носіння такої сукні акторка Емі Адамс назвала «виснажливими», оскільки «все навантаження припадало на стегна, і іноді складалося враження, що її щось тримає».
Для Джеймса Марсдена було створено лише один костюм. Під час його створення головним для Меї було, щоб «зовнішність Марсдена не загубилася на тлі шаленого вбрання, в якому він продовжував би виглядати красиво». У костюмі були підкладки на грудях, сідницях і в паху, які надавали фігурі Марсдена «перебільшені пропорції мультиплікаційного персонажа» та «позу — пряма спина, не повислі рукави».
При створенні костюма Королеви Нарісси Мей була рада дізнатися про бажання режисера зробити його більш модним. Для цього вона вирішила надати зовнішності Нарісси образ подіумної моделі, чия сукня все ще виглядала б по-діснєївськи, але й водночас нагадувала б одяг світу високої моди. Оскільки Нарісса у фільмі постає в трьох варіантах: намальованому, реальному та комп’ютерному, Мей необхідно було досягти схожості «кольору, форми та текстури» її костюма в усіх трьох варіантах. Деталі костюма, що складалися з корсажу, спідниці та накидки, були виконані зі шкіри для надання йому «зміїного» вигляду. Працюючи спільно з аніматорами, Мей зробила так, щоб деталі костюма мали схожість з різними частинами дракона: дизайн накидки нагадує крила, спідниця, що складається з декількох шарів, схожа на хвіст, а корона під час перетворення Нарісси на дракона перетворюється на роги.
Студія Діснея спочатку планувала додати Жизель до ряду діснєївських принцес — на Виставці Іграшок 2007 року навіть була представлена її лялька, на упаковці якої містився напис, що присвоював Жизель цей статус — однак, коли з’ясувалося, що Студії доведеться платити Емі Адамс за довічне право використання її зовнішності, відмовилася від цього. І хоча Жизель не стала однією з діснєївських принцес, і в продажу не з’явилися товари з нею в цій якості, за мотивами «Зачарованої» було випущено різноманітні товари, що використовують мультиплікаційний образ Адамс.
Бурундук Піп, який вміє розмовляти в намальованому світі Андалазії, втрачає цю здатність у реальному світі і тому змушений спілкуватися з оточуючими за допомогою міміки та жестів. У завдання аніматорів входило створення реалістичного бурундука, який виражає свої думки та почуття через мову жестів. Для команди Tippett Studio створення Піпа почалося зі спостережень за справжніми бурундуками, їх зйомки на камеру під усіма можливими кутами. Після цього за допомогою комп'ютерних редакторів 3D-графіки «Maya» та «Furrocious» було створено фотореалістичну тривимірну модель. Коли супервайзер зі спецефектів Томас Скелесні вперше показав її режисеру Кевіну Ліму, той був немало здивований, дізнавшись, що модель є комп'ютерною. Щоб зробити міміку Піпа більш виразною, моделери додали йому брови, яких немає у справжніх бурундуків. Під час зйомки сцен, в яких з'являється комп'ютерний Піп, були використані різні засоби, що вказують на фізичну присутність бурундука в кадрі. Одним з таких засобів було невелике опудало з дротяним каркасом. У деяких випадках, щоб показати акторам та оператору, де в даний момент знаходиться Піп, використовувалася паличка з маркером на кінці або лазерна указка.
Дизайн комп’ютерної моделі дракона був навіяний традиційними зображеннями китайського дракона та зовнішністю персонажа Сьюзен Сарандон. Під час зйомок сцени з перетворенням Нарісси на дракона майстри зі спецефектів для направлення погляду акторів масовки в потрібне місце використовували довгу палицю замість лазерної указки. Ця сцена була дуже складною, оскільки потребувала синхронної роботи кількох складових: руху декорацій, керованої комп’ютером системи освітлення та повторюваних «наїздів» камери. Для зйомок Патріка Демпсі в кульмінаційній сцені фільму, в якій Нарісса, стискаючи в пазурах Роберта, забирається на Вулворт-білдінг, було побудовано установку у вигляді механічної руки, керованої трьома синхронно працюючими фахівцями. В цю руку, що імітує рухи лапи комп’ютерного дракона, на фоні хромакею поміщався актор, всі рухи якого фіксувалися на камеру.

Вам сподобався фільм?